Kobiecość po ukraińsku /Жіночність по українському

Być kobietą być kobietą…Ciągle nucę tę piosenkę. Wiem nawet dlaczego. Ostatnio jedna z moich czytelniczek, która wygrała konkurs stylizacja-zagadka, napisała, że chciałaby przeczytać o kobiecości po ukraińsku. Temat bardzo ciekawy, więc zastanawianiu się nie było końca. Co mogę powiedzieć o kobiecości. Zanucę, więc znowu:

„Gdzieś wyjeżdżać niespodzianie, coś porzucać bezpowrotnie,
łamać serca twardym panom, pewną siebie być okropnie…
Może muzą dla poetów, adresatką wielkich wzruszeń?
Być kobietą w każdym calu kiedyś przecież zostać muszę! ”

Słowa wydają się tak bardzo trafne, że nie wiem co mogłabym więcej dodać?! Nurtowało mnie, jednak, pytanie, czy kobiecość w każdym kraju jest jednakowo postrzegana?

Zacznę od tego, czym dla mnie jest kobiecość. To delikatność i troska o bliskie osoby. Chęć zaskakiwania, ale też złość na własne zmienne humory. Spontaniczność w podejmowaniu ważnych decyzji, ale też zastanawianie się godzinami nad kolorem nowych butów. Długie rozmyślanie na głos nad przeszłością, nad zachowaniem innych, nad losem. Marzeniem o dalekich samotnych wyprawach, a przy tym strach przed rozłąką z ukochanym nawet na kilka dni. Łzami wzruszenia przy oglądaniu bajek o księżniczkach, a przy tym mocnym temperamentem.

Nie wiem, czy moje rozumowanie jest bardziej ukraińskie czy może już polskie. Jest po prostu moje!

Do momentu napisania tego tekstu nie zastanawiałam się nad tym, czym dla mnie jest kobiecość. Okazało się, że wystarczy przeanalizować swoje zachowanie i mamy gotową definicję. Żeby określić czym jest kobiecość po ukraińsku, poprosiłam o pomoc pięć koleżanek z Ukrainy.

Umyślnie wybrałam te, które uważam za kwintesencję kobiecości. Zależało mi też, aby każda była w trochę innej sytuacji życiowej, aby zobaczyć czy punkt widzenia jest taki sam.

Marta – młoda mężatka, mama ambitna i twórcza kobieta

Kobiecość dla mnie jest takim wewnętrznym stanem, w którym kobieta jest pewna siebie w każdej sferze życia, a przy tym nie boi się i nie wstydzi okazać słabości i za bardzo się emocjonować. Uważam, że być kobietą nie mając męża czy partnera jest ciężko. Mając ukochanego u boku chce się dla niego pięknie wyglądać, dbać o siebie, ciągle się rozwijać, być interesującą, czytać, tworzyć, a w moim przypadku jeszcze wychowywać córeczkę.

Masza – panna, ambitna i aktywna zawodowo kobieta

Kobiecość dla mnie jest połączeniem elegancji, delikatności, lekkości, szyku, macierzyństwa i pewności siebie. W dzisiejszych czasach kobieta dodatkowo musi być wykształcona, niezależna finansowo i mieć poczucie własnej wartości. Kobiecość- jest darem od Boga, jest to piękna umiejętność kochania i bycia kochaną, tworzenia przytulnego gniazdka i dzielenia się ciepłem i miłością z bliskimi. Kobiecość – to umiejętność bycia szczęśliwą i dzielenia się szczęściem z tymi, którzy są obok…

Marysia – mężatka, mama, silna kobieta, która połączyła pasję z pracą i pomaganiem innym.

Życie po urodzeniu dziecka bardzo się zmienia. Kiedyś lubiłam modnie się ubierać i więcej czasu poświęcałam na dbanie o wygląd, chciałam wszystkiego spróbować. Po tym, jak zostałam mamą wzięłam na siebie zbyt dużo obowiązków i codzienność mnie przytłamsiła. Gdy kobieta przestaje o siebie dbać, ona przestaje być ciekawa, nawet dla siebie samej. Dobrze jest mieć kogoś, kto zauważy, twój problem i pomoże znów wyglądać pięknie, powabnie, seksownie i na nowo nauczyć się cieszyć się życiem. Słowo kobieta ma w sobie wielką głębię. Jest ono połączeniem radości, troski i bezgranicznej miłości. Właśnie dlatego warto przede wszystkim kochać siebie, mieć swoją strefę komfortu, a potem dopiero poświęcać się innym.

Ania – twórcza kobieta, bizneswoman, panna

Dla mnie kobiecość jest delikatnością, mądrością, brakiem nałogów, dobrym wychowaniem i posługiwaniem się stosownym słownictwem.

Tatiana – mężatka,  pozytywnie nastawiona do życia, spełnia się zawodowo

Kobieta jest usposobieniem wszystkich najwspanialszych rzeczy na ziemi. Delikatności, miłości, piękna, miękkości, mądrości, cierpliwości, ciepła i przytulnego gniazdka. Kobieta – jest centrum i podstawą rodziny, obrońcą tradycji. A do tego jest burzą emocji, naturalnym żywiołem, który przy nieodpowiednich ruchach może doprowadzić do wielkich zniszczeń na swojej drodze. Kobieta wprost lub pośrednio przez wpływ na mężczyznę zmienia trop historii.

Czytając piękne wypowiedzi moich koleżanek pękam z dumy, że jestem kobietą. Cieszę się, że mogłyśmy razem porozmyślać na tak ważny temat. Jesteśmy różne, ale kobiecość postrzegamy podobnie. Niezależnie od miejsca zamieszkania, sytuacji życiowej czy charakteru, wszystkich nas łączy wielki dar patrzenia na świat sercem.

Czym dla Ciebie jest kobiecość?

 

Бути жінкою, бути жінкою.. — є така польська пісня, яку я весь час собі приспівую. В минулому тижні, одна з двох переможниць мого конкурсу образ -загадка, попросила мене написати про жіночність по українськи. Тема не з легких, але як на мене дуже цікава. Зовсім випадково на допомогу прийшла мені пісня, яку я собі приспівую, ось дивись, як гарно вона описує жінку:

Поїхати десь несподівано, назавжди щось покинути;

Ламати серця сильним чоловікам, бути дуже впевненою в собі;

А ще бути музою для поетів, адресаткою зворушливих слів

Ось такою справжньою жінкою, колись хочу бути!

Можна було б на цьому зупинитись, бо в цих словах стільки правди про жінку. Ось тільки, чи українська жінка, така, як польська? Перевіримо!

Чим для мене є жіночність? – здається, що я вперше над тим серйозно задумалась. Для мене це ніжність і турбота про рідних. Це коли хочеться вміти здивовувати і одночасно злоститись на себе за змінні настрої. Легко принімати важливі рішення і годинами задумуватись над кольором нових туфлів. Довгі роздуми вслух про минуле, про поведінку людей, про те, на що не маємо впливу. Мріями про довгі самотні подорожі і страхом перед тим, щоб не бачити коханого декілька днів. Сльозами зворушення, коли дивишся казку про принцес і твердим характером. Цікаво, чи моє розуміння є більш українське, чи польське. Ось тому я вирішила дізнатись від моїх українських подруг, чим для них є жіночність. Серед моїх подруг я вибрала п’ять цікавих і різних жінок, що довідатись, чи ми думаємо одинаково.

Марта — активна, творча мама, одружена

Жіночність для мене означає такий внутрішній стан жінки коли вона є одночасно впевненою в собі особистістю в усіх сферах, але в той же час може дозволити собі інколи бути і слабкою і занадто емоційною. І не соромитися цього. Напевно без чоловіка чи коханої людини важко бути жінкою. Адже коли він є, то хочеться для нього гарно виглядати, доглядати за собою, не деградувати, а постійно рухатися вперед, бути цікавою, читати, займатися творчістю і тому подібне, а в моєму випадку ще й доглядати за доцею.

Маша — активна, незалежна жінка, працює, неодружена

Для мене це поєднання таких якостей, як вишуканість, ніжність, легкість, витонченість, материнство, впевненість у собі. В умовах сучасного світу це також освітчена жінка, самодостатня, яка має почуття власної гідності. А взагалі, жіночність – це дар Бога, це вміння кохати і бути коханою, створювати затишок та зігрівати теплом і любов’ю своїх рідних і близьких. Жіночність – це вміння бути щасливою і робити щасливими людей, які є поруч…

Марія — мама, одружена, поєднала роботу зі своїми мріями і допомогою іншим

Питання ніби просте, але змушує задуматися. Якщо брати під увагу своє життя то воно кардинально змінилося. До народження дитини більше слідкувала за собою, цікавилася модою, все хотілося спробувати. Після народження дитини взяла на себе багато обов’язків і застрягла в буденному житті. Якщо жінка не займається собою, то вона і не цікава стає ані собі, ані іншим. Добре якщо є хтось що зверне на це увагу і змусить тебе вернутися в реальність і виглядати привабливо, сексуально, гарно вдягатися і тішитися життям.

Саме слово жінка має в собі глибину. Тут захована і радість, і переживання і безмежна любов. Тому варто любити себе, створюючи насамперед для себе зону комфорту, а потім для усіх інших присвячувати себе.

Аня — жінка з власним бізнесом, дуже творча особистість, неодружена

Жіночність це – ніжність, мудрість, відсутність поганих звичок, нецензурної лексики з уст дівчини.

Таня — життєрадісна жінка, одружена, працює

Для мене жінка, це уособлення всього прекрасного на землі. Це ніжність, любов, краса, м’якість, мудрість, терпимість, тепло і затишок. Жінка – центр і основа сім’ї, хранителька традицій. Разом з тим це бурхлива течія емоцій, природна стихія, яка в недбалих руках може знищити все на своєму шляху. Жінка, це та, яка прямо або опосередковано, своїм впливом на чоловіка змінює хід історії.

Чудово було порозмовляти з подругами на таку важливу тему. Кожна з них так гарно написала, що читаючи це я щаслива і горда, що я жінка. Незважаючи на те, де ми живемо, що робимо, який в нас характер – для всіх нас жіночність має подібне значення. Нас поєднує те, що ми дивимось на світ серцем — це найпрекрасніший дар від Бога.

Чим для Тебе є жіночність?

Continue Reading

Stylizacja zagadka / Образ – загадка

Dzisiaj mam dla was stylizację zagadkę.

Ostatnio przeczytałam fascynującą biografię. Bardzo poruszającą i inspirującą. Chcę podzielić się z Tobą moimi przemyśleniami na ten temat. Osoba, o której mowa, jest bardzo znana, wiele z was na pewno sporo o niej wie. W najbliższym czasie napiszę wpis o tej postaci – gwarantuję, że będzie zaskakujący, poruszający i inspirujący.

Mała podpowiedź- dzisiejsza stylizacja została zainspirowana właśnie tą osobą.

Ciekawa jestem czy ktoś zgadnie o kim mowa? 😉

Сьогодні в мене для вас образ – загадка.

Нещодавно, я прочитала особливу біографію.  Людина, про яку в ній мова дуже відома. Я впевнена, що ви багато про неї знаєте. Вона на стільки мене зворушила і зацікавила, що я вирішила невдовзі написати про неї статтю.

Маленька підказка – сьогоднішній образ я створила з думкою про цю людину.

Цікаво чи хтось з вас вгадає про кого мова? 😉

P.S. В мене для вас є сюрприз – я створила спільноту на вконтакте, яка називається Stylish life with Anna – там кожного дня додаю стильні образи, приєднюйтесь!

 

Continue Reading

Kartka DIY / Листівка – зроби сам

Wyjątkowa okazja

Urodziny, chrzciny czy ślub. Wyjątkowe okazje, wymagają wyjątkowej oprawy. O ile jesteś gościem, nie masz zbyt wielkich kłopotów związanych z organizacją wydarzenia. Wystarczy, że okażesz szacunek, swoim przybyciem i przygotujesz prezent. Według mnie najlepsze prezenty to takie, w które wkładamy serce.

Ślub

Wybierając się na ślub nie mamy zbyt wielkiego pola do popisu. Zaproszenie, w każdy możliwy sposób, sugeruje prezent pieniężny. Za kilkadziesiąt lat, będziemy chcieli powspominać nasz wielki dzień i może się okazać, że oprócz zdjęć i być może kilku kartek, nic nam po nim nie zostało.

Dawno temu

Moja babcia w głębi szafek trzymała wyjątkowe rzeczy, które otrzymali z dziadkiem na ślub. Głównie były to zestawy obiadowe, kieliszki, sztućce, obrusy czy narzuty. Szafa nie była, jednak, jedynym miejscem w którym można było je oglądać. Na święta oraz rodzinne uroczystości, mieliśmy zaszczyt korzystać z tych prezentów. Czasem, przy świątecznym stole dziadkowie wspominali od kogo co dostali z uśmiechem na twarzy. Cieszyliśmy się na te wspomnienia razem z nimi.

Dziś

W dzisiejszych czasach, jednak, inaczej postrzegamy wystrój naszych domów, jak kiedyś. Nie wystarczy po prostu mieć naczynia, czy narzutę, aby być zadowolonym. Każdy element wnętrza musi być starannie dobrany przez gospodarzy. Nic dziwnego, więc, że nikt już nie chce dostawać obrusów, narzut czy dywanów. Młoda para woli sama zdecydować, które elementy będą jej pasować. Gotówka, którą otrzymają w prezencie, umożliwi im urządzić gniazdko po swojemu.

Wyjątkowy prezent

To o czym miałam pisać? – Ach tak! O wyjątkowym prezencie! Koperta musi być, ale możemy, przecież, do niej włożyć własnoręcznie zrobioną kartkę. Ja kocham robić kartki, lecz nie zawsze pozwala mi na to czas. Tym razem miałam i czas i wenę.

Zrób to sam

Nie trzeba mieć wielkiego talentu, wystarczą odpowiednie gadżety i nutka fantazji. Pamiętasz, jak kiedyś opowiadałam o scrapbookingu? Scrapbooking, daje nieograniczone możliwości tworzenia pięknych rzeczy. Ja ostatnio znalazłam wspaniały sklep, gdzie za jedyne 5 PLN kupiłam kilka pięknych arkuszy na kartki. Są już na tyle fajne, że nie musisz wiele kombinować, aby coś stworzyć. Wśród scrapbookingowych gadżetów, już dawno wpadła mi w oko ozdobna wycinarka do kartek. Można taką kupić w kilku miejscach. Ja swoją znalazłam w ofercie szkolnej w Biedronce. Tania i piękna.

Do zdobienia kartki użyłam suszonych kwiatów. Możesz je sama ususzyć, co doda jeszcze więcej sentymentu Twojemu dziełu. Ja poszłam tym razem, jednak, na łatwiznę i kupiłam je w Empiku. Naklejane literki przydały mi się po raz kolejny, ale jeśli masz zdolności kaligraficzne, to są Ci niepotrzebne.

Uzyskany efekt jest bardzo satysfakcjonujący. Mam nadzieję, że para młoda oceni moje starania i z uśmiechem na twarzy będzie ją kiedyś oglądać, wspominając swój wielki dzień.

Ja też lubię wspominać wyjątkowe okazję moich bliskich. W tym celu, czasem robię zdjęcia moich dzieł. Dzięki temu, dziś mogę się pochwalić moją ulubioną kartką, zrobioną rok temu z okazji ślubu przyjaciela.

Moja ulubiona kartka z 2016 roku

A ty, kiedy ostatnio robiłaś kartkę?

Радісні події вимагають особливого підходу. Може це бути весілля, день народження чи хрестини — чудово розділити радість з рідними. Коли Ти тільки гість, не треба багато приготовлень до свята. Найважливіше прийти і принести подарунок.

Весілля

Прийшли такі часи, що молодята вже відкрито пишуть в запрошеннях, що хотіли б дістати гроші. За декілька років, вони будуть хотіти згадати своє свято і може виявитись, що окрім фотографій і декількох відкриток, в них не залишиться нічого від гостей.

Давним-давно

Колись на весілля молоді отримували подарунки. Міг це бути сервіс, покривало, стільні прибори чи коври. Пам’ятаю, такі речі з весілля моєї бабці. Ці подарунки були сховані в шафі, але коли приходило свято ними накривали на стіл. При святковій гостині, бабуся часто згадувала від кого вони отримали кожний з подарунків. Дідусям приносило це багато задоволення, так як і всім нам.

Сьогодні

Тепер не вистачить мати просто сервіс чи покривало. Інтер’єр наших осель старанно підібраний і ніхто не хоче ризикувати, що щось не підійде. Саме тому, молодята просять гроші, замість подарунку. Нам такий подарунок зробити легко, адже не треба нічого для них шукати. Хочеться, все таки, щоб рідні мали якийсь спогад від нас з нагоди їх свята. Саморобна листівка буде ідеальним додатком до готівки.

Найкращий подарунок — просто з серця

Пам’ятаєш, як я колись розказувала про скрапбукінг? Він допоможе зробити гарну листівку, навіть найбільшим бездарям. Хоча я впевнена, що Ти не така. Я люблю це робити, але не завжди в мене є на це час. Вчора в мене був час, ось я й зробила листівку.

Зроби це сам

Нещодавно, я знайшла чудовий магазин, де можна купити прекрасні карточки на штуки. Вибрала найбільш підходящі і заплатила лише 5 злотих.

Вирізалка для паперу — це наступна чудова річ, яка допоможе зробити гарну листівку без великих зусиль. Я свою купила в Biedronka в шкільній акції.

Вже зі самою вирізалкою і гарним папером можна зробити порядну листівку.

Я вирішила додати трохи сушених квітів, для прикраси. Сушені квіти можеш приготуват сама — це буде додатковий плюс і додасть, ще більше романтизму. Я такі квіти купила в магазині. Букви для напису можна наклеїти. Це зручно і їх в комплеті досить багато — думаю, вони ще не один раз Тобі пригодяться. Можна напис зробити самому, якщо в Тебе гарний почерк.

Ось, що в мене вийшло. Я задоволена з результату. Надіюсь, що молоді колись будуть згадувати мене з посмішкою, дивлячись на цю листівку.

Я також люблю згадувати, які листівки, я дарувала. Деколи, я роблю їм фото. Завдяки цьому, сьогодні я можу Тобі показати ще одну, зроблену рік тому.

Минулорічна листівка

А Ти, коли останній раз зробила листівку?

Continue Reading

Ukraińskie Karpaty – Dzembronia / Карпати – Дземброня

Dawno miałam ochotę pozwiedzać trochę Ukrainę. Pomimo to, że jest to moja ojczyzna wcale nie uważam, że znam ją na tyle, na ile bym chciała. Kiedy byłam nastolatką, wakacje spędzałam na obozach głównie w Polsce. W taki sposób poznałam naprawdę sporo polskich miast. Dziś dumnie mogę powiedzieć, że Polskę znam bardziej niż wiele osób, która spędziła tu całe życie.

Za każdym razem, gdy odwiedzam rodzinne strony staram się zobaczyć coś nowego, ale nie zawsze mam na to czas. Ukraińcy są naprawdę gościnni i bardzo często kończy się tym, że przyjeżdżając na tydzień do domu,  całymi dniami chodzę w odwiedziny.

Witaj przygodo!

W zeszłe wakacje zdecydowaliśmy się ze znajomymi, że zrobimy sobie ukraińską przygodę. Pewnego dnia zapakowaliśmy plecaki i pojechaliśmy w niebiesko żółtą dal.

Swoją przygodę rozpoczęliśmy od Lwowa, w którym spędziliśmy 3 dni. Potem pojechaliśmy do Ivano Frankivsk (w Polsce bardziej znana nazwa tego miasta – Stanisławów), gdzie odwiedziliśmy moją rodzinę. Ze Stanisławowa ruszyliśmy na tydzień w Karpaty. Chcieliśmy poczuć górski klimat w pełni, więc nocowaliśmy z dala od cywilizacji we wsi Dzembronia.

Dojazd

Dojazd do Dzembroni nie jest wcale taki łatwy. Najłatwiej było by jechać własnym autem, lecz  jeśli nie posiadasz terenowego auta i umiejętności jazdy w trudnych warunkach, to odradzam takie voyage. Najprostszą bezpieczną drogą jest przedostać się do Kołomyi i z Kołomyi jechać autobusem do Dzembroni. Żaden autobus, jednak, do samej Dzembroni nie dojeżdża. Trzeba więc wsiąść do autobusu Kolomyja- Burkut i poprosić kierowcę o przystanek na zakręcie prowadzącym do Dzembroni. Będzie to w okolicach wsi Bystrets. Autobus ten jeździ tylko raz dziennie. W tym roku, tak samo jak i w zeszłym jest on o 15:00 w Kołomyi na PKS. Podróż na początku jest całkiem znośna, ale głębiej w góry zaczynają się przygody. Drogi nie są nawet ubite, są bardzo wąskie, jest wiele ostrych zakrętów. Tylko ukraiński kierowca, który zna tą trasę, jest w stanie dowieźć pasażerów w jednym kawałku.  Nasi przyjaciele na przemian śmiali się i bladli. Kiedy wreszcie dotarliśmy do zakrętu i wysiedliśmy z autobusu, mieliśmy jeszcze do przejścia około 4 km do Dzembronii. Po takiej jeździe dobrze nam to zrobiło, szczególnie, że szlak jest bardzo malowniczy.

Jest jeszcze jeden sposób, aby dotrzeć do Dzembroni. Trzeba dojechać z Kolomyi do Vorohty i stamtąd jest autobus do Dzembroni – o ile kojarzę raz albo dwa razy dziennie.

Schronisko u Kuby/ Притулок для туристів У Куби

Nocleg

Wynajęliśmy sobie pokoje w huculskim (ukraiński odpowiednik polskiego górala) domku na górce z naprawdę cudownym widokiem. Nocleg był tani, ale niestety w kwestii czystości wiele zostawało do życzenia. Dlatego nie polecam tego miejsca do noclegu w Dzembroni. Na szczęście na wsi dużo osób wynajmuje pokoje, są również całe domki dla turystów, więc nie powinno być problemu z jego znalezieniem. Bardzo dobre opinie słyszeliśmy od gości Pani Marii. Na wsi ceny  noclegu wahają się od 100 hrywni do 250  za dobę za osobę bez wyżywienia. Wszystkie noclegi dostępne w okolicy znajdziesz tu. Obecnie za 1 PLN otrzymasz 6,16 UAH.

Wyżywienie

Dużo gospodyń oferuje ciepłe domowe posiłki. Jeszcze przed przyjazdem umówiliśmy się na śniadania i obiadokolacje z Panią Marią i przez pierwsze dwa dni jedliśmy u niej. Niestety Pani Maria miała jakiś wypadek w rodzinie i nie mogliśmy do niej potem przychodzić. Pani naprawdę do rany przyłóż, bo w ramach przeprosin umówiła nas z sąsiadką na jedzenie. Zawsze wieczorem umawialiśmy się na godzinę śniadania i omawialiśmy jadłospis na następny dzień. O umówionej godzinie przychodziliśmy i na nas czekał posiłek na tarasie. Po każdym posiłku rozliczaliśmy się. Niestety nie pamiętam ile dokładnie płaciliśmy, ale było to w granicach 70 hrywni za osobę za obiad. Niestety sąsiadka Pani Marii nie trzymała się umówionych kwot na dania i doliczała nam koszty to za herbatę, to za śmietanę, to za grzyby. Ostatecznie z tego powodu byliśmy zniesmaczeni jej wyrachowaniem, chociaż dania były naprawdę dobre.

sklep, Dzembronia/ магазин, Дземброня

Sklepy

Dzembronia jest bardzo malowniczym miejscem. Tu ulicami chodzą krowy z cielakami, na górkach biegają konie i owce. Istny wiejski klimat sprzed lat. Nie ma tu zasięgu, jedyny ukraiński operator komórkowy, który od czasu do czasu ma zasięg to Kyivstar. Czas w Dzembroni się zatrzymał. Na wsi są dwa sklepy. Jeden większy z chlebem, warzywami, owocami, napojami i rzeczami podstawowej potrzeby. Drugi mieści się w garażu, ale niestety nie wiem, co dokładnie tam sprzedają. Zakupy zawsze robiliśmy w tym większym, często też tam jedliśmy ciepłe posiłki. Na zewnątrz i w środku sklepu znajdowała się ławeczka i stół, a w sklepie można było zamówić zupę lub pierogi. Zupa codziennie była inna, a pierogi zawsze te same – z ziemniakami, kapustą lub z mięsem. Pierogi i zupa były robione na miejscu, więc były pyszne i świeże. Jest to fajna opcja, bo jest tanio i smacznie. Jedyne zagrożenie, wynikające z tego rozwiązania, jest takie, że znudzą Ci się pierogi. Nie pamiętam dokładnie jaki był koszt pierogów i zupy, ale było taniej niż u gospodyni.

Góry

Nocleg, jedzenie – wszystko to bardzo ważne, ale najważniejszym powodem, dla którego znaleźliśmy się w Dzembroni są góry. Dookoła jest mnóstwo tras pieszych prowadzących do mniejszych lub większych szczytów. Karpaty są naprawdę dzikie. Gdyby nie mapa w większości nie wiedzielibyśmy gdzie iść i byśmy ciągle błądzili. Niestety oznaczenia tras jest znikome. Szlaki są mało wydeptane, więc niejednokrotnie zastanawialiśmy się czy oby dobrze idziemy. Często droga prowadziła przez krzaki, wysokie trawy, błota. To zrozumiałe, bo w tej części Karpat nie  ma dużo turystów. W tym też jest wielki urok, bo masz styczność z dziką przyrodą. Najdłuższą i najbardziej wymagającą górą do zdobycia jest Pip Ivan 2028 m n.p.m. . Do wyżyny można dojść na dwa sposoby, albo z Dzembroni albo z Shybene. Z samej Dzembroni jest dwa szlaki na Pip Ivan. Jeden 2 godzinny – czerwony szlak, jest słabo oznaczony i bardzo wymagający. Drugi 6 godzinny – niebieski, jest umiarkowany. Wybraliśmy ten drugi – jest piękny i bardzo różnorodny. Na Pip Ivan są mury byłego polskiego obserwatorium meteorologicznego – Biały Słoń (Білий слон). Obserwatorium działało w latach 1938 – 1941, a od zeszłego roku trwają tam prace remontowe. Docelowo na tym miejscu ma powstać schronisko i ośrodek badań naukowych.  Projekt ten jest to wspólnym dziełem Prykarpatskoho Uniwersytetu z Ivano Frankivsk oraz Uniwersytetu Warszawskiego.

Najlepszą porą na zdobywanie ukraińskich Karpat jest przełom czerwca i lipca oraz sierpień. My byliśmy na przełomie czerwca i lipca. W Karpatach można spotkać niedźwiedzie więc należy zachować szczególną ostrożność. Są również węże. Wyżej od Dzembroni w jeszcze bardziej dzikim zakątku znajduje się schronisko „U Kuby”. Schronisko jest prowadzone przez Polaków. Można przyjść do nich w odwiedziny na pogawędkę i doradzenie się w kwestii szlaków, są tam też miejsca noclegowe.

stare obserwatorium „Biały Słoń”/ старий обсерваторій „Білий Слон”

Rozrywka

W ramach wypoczynku można wybrać się na rafting rzeką Chornyj Cheremosh (Czarny Czeremosz). Rafting w okolicy Dzembronii to dość populara rozrywka i jest kilka miejsc gdzie można na niego się wybrać. Na raftingu na którym byliśmy ceny są: w wekend 300 hrywni,a w dni powszednie 280 hrywni za osobę. Z ciekawostek – na wielu plakatach jest napisane, że trasa jest 9 km, a tak naprawdę jest 6 km. Na rafting polecam ubrać się w wygodne i  najlepiej nieprzemakalne ubrania. Kask i kamizelki są w cenie. Przy okazji pisania tego posta, znalazłam tańszy rafting tu , ceny są: 100 hrywni/osoba za ekstremalny krótki spływ (1 godzina) 280 hrywni/osoba za długi spływ (2 godziny). Zabawa jest świetna. Polecam!

po raftingu/ після рафтінгу

Festyn

Kolejną atrakcją jest Festyn w Verhovyna “Полонинське літо” (czyt. polonynśke lito). Rok temu mieliśmy okazję w nim uczestniczyć. W 2016 roku festyn był 26 czerwca, ale data co roku jest inna.  Z Dzembroni jechał specjalny autobusik dla chętnych. Wesoły autobus w którym zebrała się prawie cała Dzembronia, czekał na nas również po zakończeniu festynu. Dla miejscowych jest to  wielkie wydarzenie.

Na miejscu był ogromny jarmark, koncert i palenie ogniska (watry). Każda okoliczna wieś na festynie miała swoją mała chatkę w której był bogato zastawiony stół.  Poczęstunek w chatkach jest przygotowany dla ludzi z danej wsi oraz dla władz. W jednej z nich, mieliśmy okazję porozmawiać z bardzo sympatycznym sołtysem, zaproszono również nas do stołu.

Lokalne przysmaki

Brynza lub inna nazwa budz – huculski ser z owczego mleka. Są różne wersje tego sera – bardziej twarogowy, twardy słony, wędzony. Taki ser można kupić prawie u każdego hucuła w Dzembroni oraz gdzie-nigdzie na górskim szlaku. Spróbuj też mamałygę – kasza kukurydziana z brynzą.

Turystyka

Do Dzembroni przyjeżdżają ludzie z okolic Ivano- Frankovska, Kijowa i z centralnej Ukrainy oraz z Polski. Z Polski spotkaliśmy jedną dużą wycieczkę starszych osób, którzy przyjechali do Dzembroni wynajętym autokarem.

Dzembronia jest bardzo klimatyczna. Można tu wspaniale się zrelaksować i zapomnieć o cywilizacji.  Cudowne miejsce, gdzie czas stoi w miejscu, gdzie obcujesz z naturą i czerpiesz energię ze słońca.

Я вже давно хотіла трохи поподорожувати Україною. На жаль, я не можу похватитись тим, що знаю так добре мою батьківщину, якби хотілось. Коли, я ще вчилась в школі, я часто їздила в лагери в Польщу. Ось таким чином, я в Польщі подивилась багато міст, думаю, на багато більше ніж більшість поляків, які прожили тут все своє життя.

Коли я приїжджаю в Україну мені тяжко вирватись, щоб подивитись нові місця. Знаєте самі, що ми українці дуже гостинні, ось тому переважно я ходжу з гостей в гості, щоб нікого не образити, що не провідала.

Українська пригода!

Наші друзі з Польщі також хотіли подивитись Україну і ми вирішили, що зробимо собі українські канікули. Це було рік тому, тоді в мене, ще не було блога і я не могла вам про це розказати. Можливо враження, вже не такі свіжі – мені вірити не хочеться, що вже пройшов рік — здається, це було ще вчора.

Свою пригоду ми почали зі Львова. Про Львів, я вже колись розказувала, тому не буду повторятись. Сьогодні я розкажу про місце, де час затримався, де ми забули про цивілізацію і саме тому, так гарно відпочили. Це місце серед Карпат і лісів — це місце, це село Дземброня.

Як сюди потрапити?

Можна машиною, так думаю буде найзручніше. Дороги тут страшненькі і круті, тому, якщо в тебе гарне міське авто, або ж тобі не доводилось керувати в екстремальних місцях, я б порадила все-таки вибрати автобус. Як на мене, найкраще вибратись автобусом з Коломиї. До Коломиї їздить багато автобусів з цілої України, тому з доїздом проблем не буде. З Коломиї можна їхати на два способи. Можна їхати до Ворохти і звідти автобусом до Дземброні, або ж так, як це зробили ми — автобусом Коломия — Буркут і попросити, щоб водій затримався біля повороту на Дземброню — це буде недалеко села Бистрець. Автобус на Буркут їздить раз денно- рік тому він був о 15:00 з Коломиї. Спочатку дорога цілком приємна, але чим вище в гори, тим більше пригод. По перше дороги там страшні, круті і небезпечні, тому автобусом страшно трясе і скажу чесно- буває досить моторошно. Наші друзі то сміялись, то блідли зі страху. Від повороту, де нас висадили, до Дземброні треба йти десь 4 км. Повірте, після такої дороги вам захочеться трошки розімяти ноги. Стежка, яка веде в село дуже гарна і приємна.

Де переночувати?

Ми спали в гуцульській хатині на горі з гарним краєвидом. На жаль, я не рекомендую тобі спати саме там, бо ніхто протягом нашого тижневого проживання там не прибирав і не дбав про чистоту. А ціна була однією з вищих в селі. В Дземброні за ніч за людину заплатиш від 100 до 250 гривень, без харчування. В селі є багато місць, де можна переночувати, але краще домовитись зазделегіть, щоб не переплачувати. Багато людей, яких ми зустріли в Дземброні, рекомендували ночувати у пані Марії. В неї також можна домовитись, за додатковою оплатою, про їду.

Харчування

В Дземброні багато господинь готує їжу для туристів. Тому, як будеш шукати ночівлі, питай де можна зїсти. Ми так знайшли саме пані Марію, яка нам куховарила. На жаль, ми не могли в неї їсти до кінця, бо в неї щось трапилось в сімї, але вона відразу нам знайшла собі заміну. Пані Марія готує дуже смачно і як з нею домовитесь про ціни, так і буде. На скільки я пам’ятаю, за обід ми платили якось до 70 грн. Сусідка, яка пізніше нам готовила, на жаль не трималась цін, які ми з нею узгоднили. Почала нам дораховувати то за чай, то за хліб, то за гриби. Це було дуже невічливо з її сторони.

Взагалі, домовляючись про їжу ви кожного дня узгоднюєте меню на наступний день і години в яких ви прийдете. Їжу вам подають на ганку, або всередині дому господині. Платите, після того, як ви з’їсте.

Магазини

Якщо, хочете заощадити на їді, можна робити покупки в сільському магазині. В Дземброні є два магазини — один більший з ганком коло дороги, а другий у когось в гаражі — але в ньому я не була. В більшому магазині вибір товарів великий, а до того можна купити гарячі страви. Кожного дня в магазині була свіжий смачний суп, а також ліплені на місці вареники з м’ясом, капустою чи з картоплею. Там є стіл і лавочка, а також ганок, де можна сісти і з’їсти.

Гори

Ночівка і їжа дуже важливі, але ми приїхали тут походити по горах. З Дземброні веде багато стежин на різні вершини. Основною і найбільшою є Піп Іван 2028м. над рівнем моря. До Піп Іван з Дземброні є два шляхи. Один короткий, але стрімкий і важкий — червоний, приблизно 2 години дороги. Другий рівномірний, але довший — приблизно 6 годин дороги, – це голубий шлях. На вершині є руїни старої польської обсерваторії “Білий Слон”. Від 2016 року, там тривають ремонтні роботи, бо в майбутньому, там буде відділ досліджень для Прикарпатського Університету і Варшавського Університету. В планах є також місце для служб гірської допомоги і притулок для туристів.

Окрім Піп Іван, з Дземброні є ще багато шляхів, але вони не такі популярні, тому без карти там можна згубитись. Часто бувало, що довго не було ніяких знаків, або ж ми йшли через кущі і болота, бо ніхто давно цими дорогами не йшов. Туристів на цих дорогах також не має, протягом тижня, ми може два рази зустріли когось на дорозі і то, навіть не українців, а поляків.

Взагалі в Дземброні і околицях справжня сільська атмосфера — вулицями самі ходять корови і телята, коні і поні, з операторів мережа є тільки в Києвстар і то рідко.

В горах, вище Дземброні є притулок для турстів, хатинка зовсім віддалена від села, одна- однісінька стоїть. Цей притулок належить полякам, які там живуть протягом цілого року. Вони дуже привітні, ми прийшли, щоб порозпитуватись про шляхи і вони охоче нам допомогли. В Карпатах будьте обережними, адже тут можна зустріти ведмедя і змій тут не бракує. Будете вважати, нічого не трапиться- ми ж приїхали живі і здорові.

Розваги

Між ходьбою по горах добре відпочити, тому ми вирішили попитатись в околиці, що де і як. Ось таким чином ми довідались про “Полонинське літо” в Верховині. “Полонинське літо”- це фестиваль з концертом, величезним ярмарком, а окрім того там є хатинки від кожного села з околиці, де гостяться селяни з мерією.

В таких хатинках столи густо заставлені, все прикрашено, а якщо мер хороший, то ще й гостей частують. Ми роздивлялись, як це виглядає і несподівано мер з Яблуниці нас запросив на гостину. Це було дуже вічливо з його сторони — нам сподобалось. З нагоди “Полонинського літа”, з самої Дземброні був автобус туди і назад. Думаю, так є кожного року, бо багато селян ним їхало.

Окрім фестивалю, можна ще піти на рафтинг. Це дуже весело. На рафтинг ми пішли сюди. Ціни тут в вихідні дні 300 грн. за людину, а в будні 280 грн. Рафтинг на Чорному Черемоші. Коли я писала цю статтю, я знайшла ще дешевший рафтинг в околиці. Там ціни за екстремальний спуск, який триває годину 100 грн з людини, а за довший- 2 години — 280 грн. з людини. На рафтинг треба зручно одягнутись і мати зручне взуття. Каска і спасальний желет входить в ціну.

Гуцульські страви

Будз, його ще називають бринза — це сир з овечоро молока. В самій Дземброні можна його купити від деяких селян, в магазині і деколи при дорозі. Коли ми гуляли по горах, частенько зустрічали хатинки, де випасались вівці- там також можна купити цей сир. Будз може бути солений, твердий, копчений і просто, як творог. Обовязково спробуй!

Мамалига — кукурудзяна каша змішана з бринзою.Мамалигу ми попросили приготовити господиню, яка нам давала їсти. Смачно!

В гори найкраща пора — це літо, червень- липень. Дземброня — це особливе місце, тут тихо і затишно. Ідеальне місце, щоб недорого і гарно відпочити від міського шуму.

Continue Reading

Książki na wakacje / Книги на канікули

Piękne niebo, plaża, słońce piasek. Leżaczek, lemoniada, czego jeszcze potrzeba do szczęścia? Książki! Najlepiej wciągającej, zabawnej, ale żeby też coś wnosiła do życia. Czy mogę Ci coś polecić? – Jasne, że tak!
Nie wiem czy już zdałaś sobie sprawę z tego, że jestem zakochana po uszy w modzie i we Francji. Kiedy wybieram kolejną książkę najpierw idę na dział z książkami o modzie, albo sięgam po kolejną książkę, która ma w tytule Francja, Francuzki albo paryski, a potem oglądam resztę. W ten właśnie sposób w moim życiu pojawiły się te książki o których Ci dziś opowiem.

Ze świata mody

Na sam początek zacznę od książki „Vogue za kulisami świata mody”. Książkę napisała była redaktorka australijskiego magazynu o modzie Vogue – Kirstie Clements. Pasjonatki mody na pewno docenią tą pozycję. Podczas jej czytania niejednokrotnie opadła mi szczęka ze zdziwienia. Jest bardzo wciągająca, opowiada o wszystkim, co się dzieje w redakcjach modowych magazynów. Wiele moich wyobrażeń na ten temat została obalona, ciekawe fakty o modelkach, o światowej sławy osobach, o modnych wydarzeniach, o projektantach. Po tej książce czuję, że wiem, jak wygląda życie w takiej redakcji. Gorąco polecam, jest naprawdę świetna!

Francja <3

Mamy książkę o modzie, więc teraz kolej na książkę o Francji. „Dlatego Francuzki są takie sexy” Helena Frith Powell. Chwytliwy tytuł, bo na pewno wiele kobiet się zastanawia dlaczego. Oczywiście nie mogłam przejść obok takiej książki. Dosyć zabawna i odkrywcza książka napisana przez Angielkę, która przeprowadziła się do Francji z mężem. Owa kobieta zrobiła dochodzenie na temat francuskich kobiet i odkryła wiele ciekawych faktów. Ta książka na pewno Cię zaskoczy i rozśmieszy. Porównania Angielek i Francuzek nie mogą być nudne.

Ponadczasowy styl

Kolejna książka znów z dziedziny mody. Chociaż już dawno ją przeczytałam wciąż bardzo ciepło ją wspominam, a wiedza, którą z niej wyniosłam przydaje mi się na co dzień. Nie ukrywam, że czytam blogi modowe. Regularnie czytam bloga MakeLifeEasier i osobiście darze wielką sympatią Kasię Tusk. Gdy po raz pierwszy byłam na Warszawskich Targach książki w roku 2016, miałam przyjemność poznać Kasię Tusk osobiście. Wtedy też kupiłam jej książkę „Elementarz Stylu”. Książkę przeczytałam wciągu trzech godzin w drodze powrotnej z Warszawy do Gdańska. Bardzo mnie wciągnęła, bo jest lekka i przyjemna. Autorka opowiada o rewolucji w swojej garderoby i jak to wpłynęło na jej wygląd. Wdrożyłam te rady w moje życie i co raz mniej popełniam gafy jeśli chodzi o zakupy ubrań. Zasady dobrego stylu przydadzą się każdej kobiecie, więc gorąco polecam!

A Ty, co fajnego ostatnio czytasz?

 

Літо, сонце, холодний лимонад на пляжі, що ще треба до щасття? Можливо, якусь цікаву книгу. Ось тільки, щоб легко її читалось, щоб була смішна і добре б було, щоб з неї чогось навчитись. Чи знаю я такі книги? – Знаю!

Не знаю чи це сильно видно, але я закохана в моді і в Франції. Коли я шукаю нову книгу, насамперед, я йду на відділ з книгами про моду, або ж беру книги в яких в назві є Франція, французки, або париський, а потім вже дивлюсь решту.

Вікно в модний світ

Почну від книги про моду. Нещодавно я прочитала книгу, яку написала колишня редакторка австралійського журналу “Vogue”. Книга називається Vogue– фактор Кірсті Клементс (The Vogue Factor). Протягом читання, багато разів в мене відкривався рот з недовіри, що так буває. В цій книзі є про все, що діється в світі моди і в редакціях модних журналів. Тут прочитаєш про зірок, про моделлі, про світової слави дизайнерів, про тижні моди — одним словом просто ідеальна книга для дівчат, які обожнюють моду. Після цієї книги Ти здивуєш не одну людину цікавими фактами зі світу моди. Рекомендую!

Франція <3

Тепер прийшов час, щоб відрекомендувати книгу про Францію. Книга в перекладі називається Все, що потребуєш, щоб бути неможливо французькою (оригінальна назва це- All You Need to Be Impossibly French: A Witty Investigation into the Lives, Lusts, and Little Secrets of French Women. Автор Helena Frith Powell). На польській її назвали Тому французки такі сексі – згідна, назва дуже цікава — думаю багато жінок на цілому світі задумується чому. Тобі буде, ще більш цікаво, коли скажу, що авторка книги англічанка, яка перебралась з чоловіком жити в Францію. Авторка зробила слідство і зустрічалась з різними француженками, щоб від них дізнатись, в чому полягає їх секрет. Дуже багато цікавинок, смішних пригод і гарних порад, а до того смішні і щирі порівняння англійок з француженками. Ця книга, тобі сподобається!

Уроки стилю

Остання на сьогодні буде книга про стиль. Авторку цієї книги я зустріла особисто на Варшавській Виставці Книжок в 2016 році. Катажина Туск вже давно покорила не тільки моє серце, але і серце багатьох жінок в Польщі. Думаю, фотографії її стильних образів бачить не тільки Польща,але і решта світу. Її книга називається „Elementarz Stylu”, в перекладі на укр. азбука стилю. Книга ця є на польській мові, але якщо для Тебе це не проблема, то обовязково її прочитай. Особисто вона мені допомогла знайти рівновагу в одязі, щоб виглядати елегантно і прикувати погляди інших. Елегантність- це поміркованість і якість, і цього можна і потрібно навчитись. Цю книгу дуже легко читається, вона приємна і корисна.

На жаль я не знаю чи ці книги є перекладені на українську чи хоча на російську мову, тому якщо вмієш польську, думаю це буде хороша література, щоб почитати і покращити її знання, бо вони легко написані.

А Ти, яку книгу рекомендуєш мені прочитати?
Можливо, якусь гарну українську книгу?
Continue Reading

Nowy dom – Poznań / Новий дім – Познань

Cudownie – GPS znów mnie oszukał – krzyknęłam w myślach, gdy po raz piąty zgubiłam się w ciągu dnia. Najpierw miałam skręcić w nieistniejący zakręt, a potem już wszystko poszło nie tak. Zamiast tego, żeby iść 20 minut szłam 45. Największym sukcesem było jednak, to że w ogóle dotarłam. Ledwie żywa, ale szczęśliwa znalazłam w zasięgu oka znajomą mi lodziarnię i uczciłam koniec mojej drogi krzyżowej dwoma gałkami lodów.

Gdy rano wychodziłam z domu, byłam całkiem pozytywnie nastawiona. Nowe miasto, tyle pięknych miejsc jest do odkrycia, tyle nowych przygód przede mną. Niestety, moja orientacja w terenie nigdy nie była dobra. W Trójmieście na tyle się zadomowiłam, że zdążyłam o tym zapomnieć.

W takim klimacie minął mi pierwszy miesiąc pobytu w Poznaniu. Dziś dumnie mogę powiedzieć, że umiem trafić do centrum, na dworzec i jeszcze do kilku strategicznych miejsc. GPS zawiódł moje oczekiwania, więc przestałam go używać do spacerów. Wolę narzekać na siebie niż na GPS, jak się zgubię 😉 .

Decyzję o opuszczeniu Trójmiasta podjęłam dość łatwo. Nie było wielkiego rozmyślania, bo w głębi serca marzyłam o zmianie miejsca. Zmiany, zawsze wychodzą na dobre.

W ciągu miesiąca poznałam już trochę miasto i chcę z Tobą się podzielić moimi świeżymi spostrzeżeniami:

  • Po pierwsze, bardzo podoba mi się to, że w całym mieście jest bardzo rozbudowana sieć wypożyczania rowerów miejskich – Nextbike. Ze względu na ilość bagaży nie wzieliśmy ze sobą od razu swoich rowerów. Byłam strasznie zmartwiona tym faktem, bo kocham jeździć rowerem. Bardzo się ucieszyłam, gdy zobaczyłam stacje z rowerami miejskimi i od razu musiałam poznać jak działają.

System działa następująco:

  1. Rejestrujesz się na stronie nextbike i wpłacasz na swoje konto minimalnie 10 złotych.
  2. Dostajesz sms-a z hasłem do konta. Warto zostawić sobie tego smsa, albo zapamiętać hasło, bo przyda Ci się za każdym razem, gdy będziesz chciał wypożyczyć rower za pomocą ekranu przy stacji.
  3. Zgrywasz aplikację Nextbike na telefon (chociaż nie jest to konieczne). Aplikacja daje Ci możliwość szybszego wypożyczenia roweru na stacji.
  4. W całym mieście masz mnóstwo stacji na świeżym powietrzu i na każdej z nich możesz wypożyczyć rower.
  5. Wypożyczyć rower możesz na dwa sposoby: 1)za pomocą ekranu przy wypożyczalni – klikasz w ikonkę „wypożycz rower”, wpisujesz swój numer telefonu, hasło i numer roweru, który chcesz wypożyczyć (numer roweru jest podany na każdym rowerze z tyłu przy bagażniku)2) za pomocą aplikacji – wciskasz na telefonie „wypożycz rower” i skanujesz kod kreskowy roweru(znajduje się również przy bagażniku), który chcesz wziąć.
  6. Gdy usłyszysz piknięcie i dźwięk odblokowania roweru, trzeba podejść do przedniego koła i pociągnąć rower w swoją stronę. Voila!
  7. Żeby oddać rower, musisz zostawić go na jednej ze stacji ( możesz zawsze wcześniej zobaczyć sobie na mapce, gdzie są kolejne stacje), zapewniam, jest ich naprawdę wiele, więc na swojej drodze na pewno zobaczysz nie jedną. Rower należy wstawić w puste miejsce i docisnąć przy zapięciu z przodu. Znów, usłyszysz dźwięk zamka i piknięcie, jak przy wypożyczeniu. Jeśli wszystkie miejsca są zajęte rowerami, trzeba przypiąć rower za pomocą zapięcia, które masz na rowerze. Trzeba w tym celu uzyskać kod do zapięcia z ekranu na stacji z rowerami, a następnie przypiąć rower i za pomocą tego kodu zablokować zamek.
  8. Za każdym razem pierwsze 20 minut jazdy jest za darmo. Jedyne, co musisz pamiętać, to to, że żeby Twoje konto było aktywne = móc wypożyczać rower, trzeba zawsze mieć na nim min. 10 zł.
  • Po drugie piękne miejsca w Poznaniu nie ograniczają się jedynie do Starego Rynku. Wystarczy wejść w jedną z bocznych uliczek i zobaczysz, że jest wiele fajnych miejsc dookoła. Osobiście, najbardziej mi się podoba Plac Wolności, Teatr i park naprzeciwko teatru, okolice zamku, ulica Gołębia wraz z Farą Poznańską.
  • Bardzo podoba mi się to, że jest tak wiele pięknych i zadbanych parków na terenie całego miasta. Najpiękniejszy według mnie to . Jest wręcz ogromny. W nim znajdziesz miejsce na zabawę, na sport, na opalanie się, piknik. Cudowne miejsce! Polecam również wejść do parku Wilsona, jest bardzo klimatyczny i jest w nim palmiarnia. Oprócz typowych parków jest jeszcze stare zoo. Wejście jest darmowe w środku znajdziesz klimatyczne alejki oraz garstkę zwierząt. Między innymi zobaczysz tam czarne łabędzie, surykatki, lemury, alpaki. Dokładny spis atrakcji znajdziesz tutaj.
  • Jest dużo jezior w samym mieście i w okolicy. Malta, jest ogromnym zbiornikiem, na terenie, którego jest i aquapark, spa, termy, wyciągi narciarskie, na samym zbiorniku odbywają się zawody wioślarskie oraz można nauczyć się wakeboadu. Oprócz Malty jest jeszcze jezioro Rusałka, które otoczone jest lasem. Przy Rusałce jest strzeżona plaża, miejsce do zabaw, ścieżki rowerowe. Niedaleko Poznania znajduje się piękne wielkie jezioro Kierskie. Żaglówki, kajaki, rowery wodne, duże i kameralne plaże, cudowny pomost, szlaki rowerowe i las – i to wszystko w jednym miejscu – istny raj!
  • W poprzedni weekend pojechaliśmy rowerami zobaczyć wyścigi samochodowe. W Poznaniu jest jedyny w Polsce prawdziwy tor wyścigowy!
  • W okresie letnim w Poznaniu bezpłatnie zobaczysz kino pod chmurką, posłuchasz koncertu, poleżysz na leżaczku, poćwiczysz jogę, poćwiczysz fitness i to w kilku miejscach. Osobiście polecam odwiedzić park im. Dąbrowskiego oraz dziedziniec centrum handlowego Starego Browaru. Tam często bywam i naprawdę polecam.
  • Poznań jest słynny z pysznych lodów. Informacja sprawdzona przez niezależnego eksperta 😉 Nie zdążyłam jeszcze wypróbować wszystkich lodów w Poznaniu, ale na razie mam dwa ulubione miejsca : Lodziarnia Kolorowa oraz Pączek w maśle.
  • Uważam, że w Poznaniu jest naprawdę dużo hipsterów. Od razu bardzo rzuciło mi się to w oczy, bo lubię obserwować ciekawe i kolorowe osoby.
  • Poznań jest bardzo nowoczesnym miastem, odnoszę wrażenie, że bliżej mu do Berlina niż do innych polskich miast.Chociaż bywa czasem, że zatęskni mi się za morzem, za koleżankami i kolegami, za ulubioną lodziarnią i ulicą Mariacką, cieszę się że jestem w takim pięknym miejscu i kocham odkrywać jego uroki. Poznań mnie zauroczył i myślę, że to najlepszy fundament do nowego domu <3

    Чудово! – крикнула я в думках, коли знову загубилась. Цього дня це вже вп’яте. День почала я з чудового настрою, адже я в новому місті і стільки цікавих куточків тут на мене чекає. Вирішила подивитись місто і щоб не загубитись, я включила GPS, ось тільки ми з ним зовсім не полюбились. Спочатку він мені казав звернути в бічну вулицю, а ніякої бічної вулиці й близько не було, а потім вже все пішло не так. Ось тому, замість 20 хвилин, я йшла 45. Коли дійшла на місце і побачила знайому будку з морозивом, треба було це відсвяткувати.

    Ось так пройшов мій перший місяць в Познані. За місяць я навчилась, як дійти в центр міста, на вокзал і в декілька гарних парків.

    Рішення, щоб перебратись жити в Познань, я прийняла дуже швидко. Хоча в Гданську мені жилось добре, я вже від якогось часу хотіла щось змінити. Зміни, вони завжди добрі.

    За цей місяць в мене вже склалось перше враження про Познань і сьогодні я Тобі про це розповім.

    • Мені дуже подобається, що в Познані є прокат міських велосипедів. Прокат цей дуже зручний і не дорогий. Коли ми перебирались сюди, через велику кількість речей ми не могли відразу взяти з собою своїх велосипедів. Мені було сумно, бо я обожнюю кататись на велику. Вже в перший день, коли я побачила міські велосипеди я вирішила дізнатись, як вони працюють. А працює це так:

    1. Спочатку треба зареєструватись на сайті nextbike і на там треба поповнити свій рахунок на мінімально 10 злотих.

    2. При реєстрації отримаєш смс з Твоїм паролем. Збережи це повідомлення, або запиши собі десь пароль, бо він буде Тобі портібний, коли захочеш взяти міський велик на прокат.

    3. Тепер треба скачати додаток nextbike на свій телефон — це не обов’язково, але з нею швидче візьмеш велосипед на прокат.

    4. Є два варіанти, щоб взяти велик на прокат: 1)можна підійти до екрану біля прокату натиснути „wypożycz rower” потім вписуєш свій номер телефону, який Ти подавав при реєстрації і пароль, який Ти отримав смскою, додатково треба вписати номер велосипеду, який Ти хочеш взяти. Номер, знаходиться на багажнику заднього колеса.– другий спосіб більш простий 2)відкриваєш пропозицію на своєму смартфоні нажимаєш „wypożycz rower” і наїжджаєш своєю камерою на штрихкод на велосипеді, який хочеш взяти. Штрихкод є на багажнику, коло номеру велосипеду.
    5. Тепер Ти почуєш пікнення і відблокування замка при велосипеді. Підійди до переднього колеса і підтяни велик в протилежну сторону від замка. Ось і все- можеш їхати!
    6. Повернути велосипед можна в кожному такому прокаті на території Познаня. Таких прокатів багато, але, якщо хочеш бути впевненим, що там де Ти їдеш він також є, можеш перевірити або на сайті або в пропозиції на телефоні карту з велопрокатами. Приїхавши до прокату потрібно втиснути велосипед в вільний замок і тепер Ти почуєш пікнення і заблокування замка- звучить так само, як спочатку. Ось і все.
    7. Варто запам ятати, що винайняти велосипед можна тільки тоді, коли в Тебе на рахунку nextbike не менше 10 злотих. Перші 20 хвилин їзди за кожним разом безплатні.
    • В Познані дуже багато гарної архітектури і я тут не говорю тільки про площу ринок. Окрім ринку тут дуже багато чудових будинків і чарівних вулиць. Мої улюблені місця — це Plac Wolności, театр і парк коло нього, замок і площа коло замку, вулиця Gołębia, де знаходиться Fara Poznańska.

    • Познань дуже зелене місто, тут багато гарних парків. Мені найбільше подобається парк Цитаделя і парк Вільсона. Цитаделя чудова для активного відпочинку і пікніків з родиною чи друзями — там так багато простіру, є спеціальні місця для спорту і для дітей. Парк Вільсона є дуже романтичним, а ще в ньому є пальмярня. Старий зоопарк, також чудове місце для відпочинку. Тут безплатно можна погуляти і подивитись на звірів.

    • Тут багато озер. Дуже відоме штучне озеро Мальта — де є і аквапарк, спа, термальні води, спуск для лижників, тут проводять змагання з каякінгу, можна навчитись wakeboad. Одним словом дуже круто! Гарне озеро Русалка — воно серед лісу, тут є і поляни і пляжі, щоб відпочити. Неподалік від Познаня є чудове величезне озеро Кєрське — можна на водяних велосипедах покататись, на човники подивитись, вода чиста, а довкола ліс.

    • В минулі вихідні ми побували на автогонках. В Познані є єдиний в Польщі автоклуб, де є справжні дороги для перегонок.

    • Влітку в цьому місті можна безплатно позайматись йогою, фітнесом, подивитись фільм, послухати концерт і це все на свіжому повітрі. Я рекомендую побувати в парку Домбровського і на подвір’ї торгового центру Старий Бровар. Я там часто буваю.

    • В Познані дуже багато смачного морозива. Я ще не встигла всюди спробувати, за те поки, що в мене є два улюблені місця – Lodziarnia Kolorowa і Pączek w maśle.

    • Я зауважила, що в Познані дуже багато хіпстерів. Вони тут на кожному кроці. Мені це подобається, бо я люблю дивитись на яскравих людей.

    • Як на мене Познань дуже сучасний, йому ближче до Берліна ніж до інших польських міст.

      Я щаслива, що ми сюди переїхали, і хоча, деколи я скучаю за морем, за моїми друзями, за улюбленою вулицею Маріацькою, я впевнена, що ці зміни принесуть багато доброго. Мені тут подобається і я знаю,що це добрий початок для нового дому <3

 

Continue Reading

Top lista 9 moich ulubionych dań / Топ 9 моїх улюблених страв

Dziś chcę z wami podzielić się moimi ulubionymi daniami. Lubię testować nowe dania, niektóre z nich na stałe pozostają w mojej kuchni, a inne, już nigdy się nie pojawiają. Jakie kryteria są dla mnie najważniejsze? Danie bez wątpienia musi być pyszne. Następnym kryterium jest – danie musi być pożywne. Na co dzień nie lubię spędzać w kuchni całych dni, więc kolejnym wyznacznikiem jest w miarę prosty przepis.

Moją ulubioną książką kucharską bez wątpienia jest „Jadłonomia” Marty Dymek. Jadłonomię kupiłam ponad rok temu z okazji Walentynek dla mojej połówki. Wtedy sporo czasu spędzaliśmy w kuchni i głównie korzystaliśmy z jednej książki kucharskiej „Moje zdrowe przepisy” Beaty Pawlikowkiej. Przepisy Pani Beaty były dosyć proste, bardzo zdrowe i na początku bardzo nam wszystko smakowało. Niestety z czasem znudziły się. Mimo to, że było tam sporo przepisów, ja za każdym razem odnosiłam wrażenie, że jem to samo.

Na Jadłonomię trafiłam nie przypadkiem. Często wchodziłam na bloga Marty, żeby się zainspirować. Błądząc między półkami w Empiku sięgnęłam po jej książkę i to była miłość z pierwszego wejrzenia. Książka jest dosyć duża i ciężka, co jest poniekąd minusem, a poniekąd zaletą. Miałam okazję rozmawiać z Martą Dymek na Warszawskich Targach Książki w 2016 roku. Niestety, ze względu na gabaryty książki, nie mogłam jej ze sobą zabrać do Warszawy i nie mam na niej dedykacji od autorki. Szkoda, ale z minusów to będzie na tyle. Według mnie, książka jest obłędna. Jest tyle ciekawych dań i co najważniejsze – pysznych. Moje ulubione przepisy z Jadłonomii to:

  1. Makaron niegrzecznej dziewczyny

  2. Ciasto marchewkowe

  3. Smażona Soczewica

  4. Burgery ulubione

Mogłabym jeszcze wymieniać po kolei dania, które smakują wyśmienicie, ale podejrzewam, że musiałabym prawie w całości przepisać spis treści książki.

Ostatnio na półce w bibliotece znalazłam książkę kucharską „Jerozolima” Yotam Ottolenghi, Sami Tamimi.

Przejrzałam na szybko przepisy, zobaczyłam kilka interesujących i zdecydowałam, że ją wypożyczę. Książka okazała się strzałem w dziesiątkę. Na razie przetestowałam dwa dania i dwa są już na liście moich ulubionych. Mówię tu o:

5. Falafel (z surowej ciecierzycy!)

6. Szakszuka

Według mnie, ta książka zadowoli jak i wegetarian, tak i mięsożerców. Książka jest pięknie wydana, jest również duża i ciężka, ale można ją przeglądać jak album. Mnóstwo pięknych zdjęć, każdy przepis zaczyna się od krótkiej historii, która przenosi cię w inny świat i inspiruję.

Po przeczytaniu książki Pani Beaty Pawlikowskiej, staram się w mojej kuchni unikać cukru. Na początku było ciężko, wtedy szukałam w sieci ciekawych przepisów na zdrowe przekąski. Koleżanka poleciła mi zdrowe brownie z fasoli z bloga wiem-co-jem. Brownie wyszło wyśmienicie, więc na stałe zagościło w mojej liście top przepisów.

7. Brownie z fosoli ( wiem-co-jem.pl)

W podobny sposób mój ukochany znalazł pyszne ciasteczka owsiane na blogu Olga Smile. Przez jakiś czas dosłownie non- stop je jedliśmy. Doskonale nadają się jako słodka zdrowa przekąska w domu jak i w podróży.

8. Ciasteczka owsiane

Uwielbiamy kukurydzę, więc nie mogło zabraknąć w mojej top liście kremu z kukurydzy i mleka kokosowego. Nie szukałam długo idealnego przepisu, bo pierwszy na który trafiłam, okazał się tak pyszny, że innego nie chcę. Przepis mojego ulubionego kremu z kukurydzy znalazłam na blogu kwestia smaku.

9. Zupa krem z kukurydzy

Podzieliłam się z Tobą dziś tajną wiedzą. Jestem łakomczuchem i bardzo lubię próbować nowe przepisy. Napisz, swój ulubiony przepis w komentarzu, chętnie go wypróbuję 🙂

 

Сьогодні я хочу з Тобою поділитись моїми улюбленими стравами. Що вирішує, що деякі страви частенько появляються в моїй кухні, а інші тільки раз? Передусім, мусить бути смачно. Я не люблю цілими днями сидіти в кухні, тому приготування мусить бути легким. Ми їмо, щоб мати силу, тому для мене важливо, щоб страва була корисна.

Моєю улюбленою кухарською книгою є Ядлономія (Jadłonomia) Марти Димек. Авторка цієї книги має свій блог і я частенько на нього заходила, коли шукала цікавих ідей на обід. В один день, я ходила по книжковому магазині і шукала подарунок на Валентинки для моєї половинки. Побачила цю книгу і закохалась. Вона дуже гарна і солідна. В той час ми багато куховарили разом, тому я вирішила її купити. Перед тим, ми передусім брали рецепти з книги “Мої корисні рецепти” (Moje zdrowe przepisy) Беати Павліковської. Рецепти були легкі, корисні, але з часом мені набридли. Хоча Ядлономію я купила на Валентина в 2016 році і ми дуже часто з неї куховарим, вона ще нам не набридла. Єдиним її мінусом є те, що вона тяжка і велика, тому не дуже її десь з собою візьмеш. Ось наприклад, на Варшавській виставці книжок розмовляла з авторкою цієї книги і могла взяти автограф з дедикацією, але книга тяжка, тому я її з собою не взяла. В тому, що вона велика є і свої плюси — вона виглядає дуже солідно і там чудові великі фото страв.

З усіх чудових рецептів з цієї книги я вирішила вибрати, такі, які найчастіше готую. Ось і прийшов час на першу четвірку:

  1. Макарон нечемної дівчини ( Makaron niegrzecznej dziewczyny)

  2. Пиріг з моркви (Ciasto marchewkowe)

  3. Смажена чечевиця (Smażona Soczewica)

  4. Улюблені бургери (Burgery ulubione)

Нещодавно, я пішла в бібліотеку і між кухарськими книгами знайшла книгу Єрусалим (Jerozolima). Погортала рецепти і вирішила взяти її додому. Книга, дуже гарна — фотографії такі чудові, що можна дивитись її, як альбом. Поки, що я спробувала дві страви з неї і ці дві страви точно буду часто робити. Ця книга сподобається і вегетаріанам і мясоїдам. Отже наступні дві страви в моєму списку саме з цієї книги:

  1. Фалафель (Falafel )

  2. Шакашука (Szakszuka)

Після того, як я прочитала книгу Беати Павліковської, я стараюсь не їсти цукру. Тому в моїй кухні, я не додаю цукру до страв. На початку бувало тяжко і коли хотілось чогось солоденького, я шукала нових рецептів на корисні солодощі. Моя подруга підкинула мені рецепт на брауні з квасолі з блога wiem-co-jem. Звучить може не дуже, але я рекомендую попробувати:

  1. Брауні з квасолі (brownie z fasoli ) рецепт знайдеш тут wiem-co-jem.pl.

З цим пирогом я робила тест на знайомих, спочатку давала спробувати і не говорила з чого він. Всім смакувало і ніхто навіть не додумався, що там є квасоля. Обовязково спробуй!

Мій коханий, також зі мною відмовився від цукру і саме собою також шукав цікавих рецептів без цукру. Таким чином знайшов на блозі Olga Smile мій наступний номер в списку:

8. Тістечка з вівсянки

Ми обожнюєм кукурудзу. Тому в моєму списку просто не може без неї обійтись. Першу зупу з кукурудзи, яку я знайшла і полюбила була з блога kwestia smaku. Тому, мій список закриваєм королевою зуп:

  1. Зупа крем з кукурудзи

Сьогодні я поділилась найбільшими секретами кожної куховарки, надіюсь, що я Тебе надихнула до екпериментів в кухні. Поділись зі мною своїм улюбленим рецептом в коментарі, я охоче спробую, чогось нового 🙂

Continue Reading

Stylizacja zainspirowana Włochami/ Образ в італійському стилі

Dzień zaczął się wybornie. Na śniadanie raczyłam się ciepłym chrupiącym rogalem z świeżą marmoladą. Wczesnym porankiem popijając aromatyczną kawę, wyszłam na balkon z którego widziałam hulające na wietrze pranie sąsiadów. Potem pośpiesznie zdjęłam z krzesła starannie przygotowane ubranie na ten dzień i zatrzasnęłam za sobą drzwi mieszkania. Zbiegłam z krętej klatki schodowej, otworzyłam ogromne drewniane drzwi, a za nimi zobaczyłam jedną z rzymskich uliczek. Zwolniłam tempo, żeby wsiąknąć ten cały włoski klimat. Wolnym krokiem minęłam restaurację, w której spędziliśmy poprzedni wieczór – starszy właściciel przywitał mnie zawadiackim uśmiechem. W powietrzu unosił się zapach ciepła i wczorajszej burzy. Wszystko wydaje się takie kolorowe, ciepłe i radosne. Boże, jak cudownie!

Po dłuższym spacerze wreszcie dotarłam do mojego celu. Weszłam na szczyt Hiszpańskich schodów, skąd roznosił się wspaniały widok na Plac Hiszpański. Słońce łagodnie całowało mnie w policzki, a ja z rozkoszowałam się chwilą.

Uśmiecham się. Otwieram oczy i zdaję sobie sprawę z tego, że to był po prostu piękny sen. Poczułam lekkie ukucie, a potem spojrzałam w okno. To będzie piękny słoneczny dzień i przeżyję go we włoskim stylu – pomyślałam. Z szafy nieśmiało na mnie spojrzała moja dawno zapomniana spódnica. Szybko przewertowałam w myśli moje bluzki – mam to! Potem tylko wskoczyłam na rower i czując wiatr we włosach udałam się do pięknego parku.  Chociaż nie jestem w Rzymie, ale dziś czuję się prawdziwie włosko.

Co kojarzy mi się z włoskim stylem?

  • kontrastowe kolory
  • czarna, biała i czerwona koronka
  • przezroczyste elementy w stroju
  • eleganckie dodatki
  • różnego rodzaju świecidełka

Włoski styl dla mnie to piękne połączenie kobiecości, zmysłowości, elegancji oraz romantyzmu.

Buona giornata!

 

Мій день почався просто ідеально. На сніданок я з’їла ще теплого хрупкого круасана зі свіжим мармоладом. Ранкову запашну каву я випила на балконі, з якого розлягався краєвид прання всіх сусідів. Потім спішно зняла з крісла старанно приготовлене, попереднього вечора вбрання і затріснула за собою двері квартири. Швиденько збігла по крутих сходах вниз і відчинила з усіх сил величезні старі двері під’їзду. Перед мною розстелилась одна з римських вулиць. Мої кроки стали повільнішими, щоб добре все роздивитись і насичитись італійським повітрям. А повітря було теплим і пахнуло вчорашньою зливою. Симпатичний старший власник ресторану, привітно помахав мені рукою і шармансько посміхнувся. Мабудь, запам’ятав, як  ми захоплювались вчорашньою вечерею і місцевим вином.

Я ще довго йшла вулицями, оглядаючись довкола – і зовсім не відчувала втоми. Ось і прийшла. Вийшла на самий верх Іспанських Сходів (Scalinata di Trinità dei Monti), а передімною розлягався чудовий краєвид на Іспанську Площу (Piazza di Spagna). Боже, як чудово! Сонечко лагідно цілувало мене в щоки, а я напоювалась всім довкола.

Я посміхнулась, а потім відкрила очі. Це був просто чудовий сон. Щось заболіло в грудях, як шкода – подумала я. Глянула в вікно, а там так гарно сонячно. Це не може бути поганий день – подумала я – я зроблю його особливим. Відкрила шафу і відразу помітила мою спідницю, про яку я давненько не згадувала. Так, сьогодні я виглядатиму по італійськи, а вона мені в цьому допоможе. Потім, знайшла відповідній верх і вибігла з дому. Вітер чудово розвівав моє волосся, а я їхала велосипедом і відчувала себе, як справжня італійка.

Для мене італійський стиль це:

  • котртастові кольори
  • чорний, білий і червоний гіпюр
  • прозрачні деталі на одязі
  • блискучі аксесуари

На мою думку, італійський стиль, так чудово виглядає на вулицях, бо додає нам жіночості, шику і романтики.

Buona giornata!

Continue Reading

W co się ubrać na wesele? / Що одягнути на весілля?

Idziemy na wesele

Otrzymanie zaproszenia na wesele zawsze jest ekscytującym i pełnym radości przeżyciem. Cieszymy się z tego, że nasi bliscy zdecydowali się na założenie rodziny i chcą abyśmy towarzyszyli im w tym dniu. W tym roku mieliśmy dwa takie zaproszenia. Jedno wesele już mamy za sobą, dla mnie było ono jeszcze bardziej wyjątkowe ze względu na to, że po raz pierwszy byłam świadkową. Drugie jeszcze przed nami. W przeszłości mieliśmy rok w którym byliśmy na pięciu weselach i chociaż radości było jeszcze więcej, zmartwień też nie brakowało.

 

Sukienka na jeden raz

Kobiety, szczególnie we wschodniej Europie są przyzwyczajone do tego, aby na każdą taką uroczystość pokazać się w nowej kreacji. Bardziej rozsądne decydują się na założenie tej samej sukienki kilka razy, ale tylko pod warunkiem, że osoby, które tą sukienkę widziały nie będą się z nami bawić na nadchodzącym weselu. Pamiętam czasy studiów, gdy byłam zaproszona na kilka wesel w ciągu lata i miałam istny zawrót głowy w co się ubrać. Chociaż zawsze uwielbiałam sukienki, a kupowanie nowych ubrań od zawsze mnie cieszy, pod względem finansowym zaczynało to być uciążliwym.

Kiedyś kupowałam na takie okazje piękne sukienki, które były na tyle inne, że na co dzień, albo na mniejszą uroczystość wyglądałyby po prostu śmiesznie. W końcowym efekcie po weselu lądowały w najdalszych zakamarkach szafy i nigdy ponownie nie ujrzały światła dziennego. Ostatnio przy okazji porządków w szafie znalazłam dwie duże siatki takich eleganckich sukienek założonych jeden raz. Na szczęście mam koleżankę, której i rozmiar i styl sukienek odpowiadał, więc chętnie je oddałam w dobre ręce, nie mając większych wyrzutów sumienia.

Głos rozsądku

Dziś, do stroju na wesela podchodzę rozsądniej, niż kiedyś:

  • Po pierwsze, na sam początek staram się ułożyć sobie w głowie to co mam w szafie i wybrać kreacje z istniejących rzeczy.
  • Po drugie, jeśli mam elegancką spódnicę, którą mogłabym założyć, ale nie mam odpowiedniej góry, to zaczynam szukać tylko góry.

 

  • Po trzecie, jeśli okazuje się, że mam sukienkę, ale brakuje mi odpowiednich dodatków, to nie lecę od razu na zakupy, tylko pytam koleżanki o pomoc.

W zeszłym roku na przykład rozpaczliwie szukałam torebki pasującej do sukienki i butów. Kiedy zobaczyłam mniej więcej pasującą i byłam gotowa ją kupić, okazało się, że moje koleżanki mają kilka bardziej odpowiednich i mogłam wręcz wybierać wśród ich torebek. Cieszę się, że zdecydowałam się na pożyczenie torebki, bo dziś taka, jaką chciałam kupić, na pewno bezużytecznie leżała by w szafie.

  • Po czwarte, jeśli nie mam kreacji, to zaczynam szukać jej z wyprzedzeniem, żeby później gorączkowo nie podejmować decyzji. Wybieram kreację taką, jaką będę mogła założyć jeszcze dużo razy. Stawiam na mniej wymyślne, bardziej eleganckie stroje, które w zależności od dodatków nadadzą się jak na wesele tak i na inne  wyjścia.

 

  • I ostatnia bardzo ważna kwestia – nie mam problemu z założeniem tej samej sukienki na kolejne wesele, nawet jeśli, ktoś już mnie w niej widział. Nie wygrałam jeszcze w totolotka (chociaż czuje, że kiedyś to się wydarzy ;p), żeby móc sobie pozwolić na kupowanie drogich sukienek na jeden raz. Dodatkowo, zakładając pierwszy raz sukienkę, nie wiesz jak będziesz w niej się czuć, czy czasem nie okaże się, że musisz ją co chwilę poprawiać, bo dekolt okazał się za duży. W sytuacji, gdy zakładasz sukienkę ponownie, masz ten komfort i wiesz co Ci ostatnio w niej przeszkadzało. Przed weselem, możesz zawsze coś z tym zrobić, aby było lepiej, a gdy już ją zakładasz, czujesz się w niej świetnie i skupiasz się na dobrej zabawie, zamiast na poprawianiu stroju.

Liczy się efekt końcowy

Masz to szczęście, że jeśli pięknie prezentujesz się w sukience i zbierasz w niej komplementy, możesz ponownie ją zakładać bez obaw. Prawda jest taka, że liczy się efekt końcowy i jeśli będziesz pięknie się prezentować, i dobrze się czuć w swoim ubraniu, nie ma szansy, żeby ktoś wytknął Ci, że po raz drugi założyłaś to samo. Nie napiszą o tym w gazetach, nikt też nie oznaczy Cię na zdjęciach weselnych w czerwone kółko, bo jesteś tak samo ubrana, jak na weselu rok temu. Wiem, bo sama na wesele w zeszłym tygodniu założyłam sukienkę, co rok temu na wesele innych znajomych. Czułam się w niej świetnie i znów zbierałam komplementy, tak samo, jak rok temu 😉

zdjęcie Studio MiW.
Wesele Patrycji i Michała 08.07.2017

Йдемо на весілля!

Запрошення на весілля — це завжди радісний момент. Радіємо, бо наші рідні хочуть створити сім’ю і хочуть, це з нами відсвяткувати. В один рік нас запросили аж на п’ять весіль, саме собою радості було незміром, але й паніки не бракувало.

Сукня на один раз

Ми жінки, особливо в східній Європі не уявляємо собі, щоб піти на декілька весіль в одній сукні. Більш ощадні підуть два рази в тому ж, але тільки тоді, коли люди, які були на попередньому не повторяться на наступному. Пам’ятаю, як ми були запрошені на декілька весіль одного літа, а я була ще студенткою. Скільки мороки було з тим, що на них одягти. Я зажди обожнювала сукні, тай купляти нові речі — це моє улюблене заняття, але це все погано зносив мій гаманець.

Колись на весілля я старалась купити особливу річ, але потім виявлялось, що окрім того весілля ніде не можна було її одягти. Таким чином, всі ці нарядні сукні, після весілля, я складала десь на дно шафи. Нещодавно, роблячи порядки, я знайшла аж дві сумки повні сукенок з весіль, кожну з яких, я одягнула тільки раз. На щасття, моя подруга носить той самий розмір, що я і сукенки їй сподобались, тому я вирішила їй їх віддати. Хоч хтось їх ще одягне — це радує.

Розумний підхід

Моє відношення до нарядного одягу тепер зовсім змінилось. Я більш відповідально дивлюсь на одяг, який купляю:

  • По перше, коли отримую запрошення на весілля, я насамперед дивлюсь, що з моїх речей можна було б одягнути.

  • По друге, якщо в мене є гарна спідниця, яку можна одягти, а не має блузки, то іду в магазин, тільки по блузку.

  • По третє, якщо в мене є гарна сукня, але не має до неї біжутерії, чи сумочки, я спочатку прошу подруг про допомогу.

Наприклад, минулого літа мені треба було сумочку, яка б підійшла під сукню і босоніжки на весілля. Я довго шукала чогось в магазинах, знайшла, якусь — більш- менш підходящу, але перед тим, як купити, попросила подруги про допомогу. Виявилось, що в них було стільки підходящих сумочок, що я могла собі вибирати. Я дуже рада, що так все вийшло, бо якби я все-таки купила цю сумочку, вона мені б більше не пригодилась.

  • По четверте, якщо я вирішую, купити новй одяг на весілля, я починаю його шукати зазделегіть, щоб не переплачувати і добре все підібрати. Я не купляю суконь на один раз – я вибираю таку, щоб можна було її одягати частіше. Надзвчайно нарядні речі гарні, але не практичні, а прості елегантні, я впевнена, мені, пригодяться ще не раз.

  • І останнє, я не соромлюсь одягати одну і ту ж сукню на декілька весіль. Не має сенсу купляти одяг на один раз — я ж не міліардер. Одягаючи новий одяг не знаєш, чи тобі в ньому буде комфортно, чи декольте не буде перекручуватись, а сукня підтягуватись вверх, при ходьбі. Коли одягаєш, щось другий раз і всі недоліки тобі знайомі, перед весіллям можна задбати про те, щоб цим разом було краще, а на весіллі залишиться тільки добре погуляти і ніщо Тобі в цьому не завадить.

    Wesele Marceli i Michała 23.07.2016

     

    Основне – кінцевий результат

Якщо в Тебе є улюблена сукня, в якій Ти виглядаєш, як зірка і всі Тобі роблять компліменти, сміливо одягай її, коли тільки можеш. Основне в одязі те, як Ти в ньому почуваєшся. Те, що Ти гарно виглядатимеш, побачать всі і ніхто не буде Тобі упрікати, що Ти одягнула те саме, вже якийсь раз. На щасття, або й ні — Ти і я не голівудзькі зірки і ніхто не напише в газеті про те, що Ти знову в тій самій сукні. Я знаю це з власного досвіду, ось нещодавно на весілля я одягнула ту саму сукню, що рік тому на весілля моїх друзів. Результат — знову зібрала море компліментів, так як і рік тому.

Continue Reading

Wieczór panieński w rustykalnym stylu / Дівішнік в стилі рустик

Świadkowa

Już w najbliższą sobotę będę się bawić na ślubie mojej przyszywanej młodszej siostry. Gdy Patrycja i Michał przyszli z radosną nowiną, zupełnie się nie spodziewałam, że będę miała zaszczyt zostać ich świadkową. Czas zleciał bardzo szybko, aż zdałam sobie sprawę z tego, że do ślubu wcale nie zostało dużo czasu. Wiedziałam, że chcę zorganizować dla niej niezapomniany wieczór panieński i czułam, że  powinnam poświęcić na to dużo czasu.

Krótki wywiad

Jeszcze wcześniej poprosiłam Patrycję o listę koleżanek, które by chciała zaprosić na panieński. Porozmawiałyśmy również o tym, jaką ma wizję, czego by chciała uniknąć, a co według niej było by fajne.

Wizja

Wesele Patrycji i Michała będzie w rustykalnym stylu. Wiedziałam o tym bardzo wcześnie, bo młodzi mieli taką wizję od samego początku. Widziałam ozdoby na salę, słyszałam od Patrycji mnóstwo opowieści na temat tego jak sobie wszystko wyobraża. Słyszałam w jej głosie pasję i to, że naprawdę kocha rustykalne klimaty. To wszystko mnie nakierowało na pomysł imprezy w ogródku. Oczami wyobraźni widziałam jak wszystkie siedzimy na trawie w pięknym wielkim ogrodzie.

Ważne szczegóły

Jeszcze w trakcie główkowania napisałam do Magdy, która jest przyjaciółką Patrycji. Opisałam jej moją wstępną wizję tego wieczoru i zapytałam, co o tym sądzi. Okazało się, że mój pomysł jej się spodobał, przy okazji Magda powiedziała mi kilka cennych uwag, o których wcześniej nie wiedziałam. Zrobiłyśmy burzę mózgów, po którym już miałam wstępny plan całego wydarzenia.

Miejsce

Bardzo chciałam, żeby impreza się odbyła na świeżym powietrzu, żebyśmy mogły do późna siedzieć w ogródku i żeby każda mogła zostać na noc w domku. Miałam mnóstwo pomysłów co do lokalizacji. Jedne bardziej szalone, drugie mniej. Na liście gości było 11 osób i Patrycja. Największym wyzwaniem dla mnie było znalezienie miejsca dla 12 osób z ogródkiem. Okazało się, że nie ma w okolicy tak dużych domków do wynajęcia, a te co mniej więcej nadawały by się, nie można było wynająć  na jedną noc.  Czułam się bezradna, bo nie chciałam rezygnować z mojego pomysłu.

Idealne rozwiązanie

Nie będę ukrywać, że przeżywałam to wszystko typowo w kobiecy sposób. Siedziałam w pracy i marudziłam koleżankom dzień w dzień. Cieszę się, jednak, że tak to przeżywałam, bo jedna z nich podsunęła mi genialny pomysł. Rodzice naszej wspólnej koleżanki, mają domek w Łapinie, nigdy tam nie byłyśmy, ale po jej opowieściach wiedziałyśmy, że jest wyjątkowy i najważniejsze – jest wielki. Rodzice owej koleżanki, nigdy dotychczas nie wynajmowali tego domku, ale nie miałam nic do stracenia i poprosiłam o pomoc. Na wielkie szczęście, zgodzili się i największy mój problem został rozwiązany.

Okazało się, że domek jest idealnym miejscem do zrealizowania moich pomysłów.

Przy okazji już po panieńskim, po wystawieniu przez Patrycję pierwszych zdjęć na Facebooku, koleżance zaczął się urywać telefon w sprawie wynajęcia domku. Chętnie przekieruje do niej kolejne osoby, bo z czystym sumieniem mogę go polecić. Bardzo się cieszę, że tak wyszło i że pomogłyśmy sobie nawzajem.

Goście

Oprócz Magdy i Patrycji nie znałam na wstępie nikogo z listy gości. Na pomoc w komunikacji przyszedł mi kochany Facebook. Stworzyłam wydarzenie prywatne, zaprosiłam koleżanki z listy, które były na Facebooku, a do reszty wysłałam sms-y.

Na wstępie się przywitałam i w wielkim skrócie opisałam, jak wszystko będzie wyglądać, podałam datę i poprosiłam o odpowiedź czy wszystkim pasuję. Moja rada – warto ustalić datę wcześniej, żeby każdy mógł dopasować swoje plany.

Na wydarzeniu informowałam na bieżąco na jakim jesteśmy etapie, informowałam o zrzutce, o rzeczach, które trzeba ze sobą zabrać, prosiłam o ewentualną pomoc.

Wśród koleżanek znalazł się kolejny ochotnik – Kinga, która bardzo dużo pomogła mi z organizacją.

 

Atrakcje

Mamy nocleg, mamy gości, a co z atrakcjami?

A co, gdyby Panna Młoda miała sama sobie zrobić prezent na noc poślubną? – Nic prostszego!

Warsztat

Madzia podsunęła mi miejsce, gdzie organizowane są warsztaty szycia, okazało się, że jest ono niedaleko mojej pracy, więc mogłam tam się przejść i się dowiedzieć, co i jak. Na moje szczęście, na początku czerwca organizowane były warsztaty szycia plecaków – worków, a że dawno chciałam taki sobie uszyć, to się na niego zapisałam. O szyciu plecaka przeczytasz we wcześniejszym poście. Warsztat okazał się strzałem w dziesiątkę, po uszyciu plecaka podeszłam do prowadzącej z sugestią zorganizowania warsztatów szycia koronkowego soft-bra w terminie panieńskiego. Przemiła prowadząca już za kilka dni udostępniła informację o danym wydarzeniu na profilu na Facebook, więc od razu zapisałam na niego Patrycje.

 

Gra miejska

Dodatkową atrakcją była gra miejska, którą wymyśliłyśmy w trójkę. Miałyśmy przygotowane koperty imienne dla Patrycji, w każdej z nich było zadanie do zrobienia i puzzle z mapy, na którym była zaznaczona kolejna stacja w grze. Gra miejska zaczęła się od razu po warsztacie. Warsztat zaczął  w samo południe. Umówiłam się z Patrycją na przystanku i podjechałyśmy na miejsce warsztatu. Zaprowadziłam ją pod wejście i powiedziałam, że wrócę po nią o 15.

Wszystko zorganizowałam w jednej lokalizacji, aby można było zgrać dziewczyny przed rozpoczęciem gry. Spotkałyśmy się chwilę wcześniej i każda dostała ode mnie swoją kopertę, trochę cukierków i instrukcję, gdzie ma stać.

O godzinie 15 wszystkie dziewczyny były już na swoich stacjach, a ja poszłam po Patrycję. Na dobry początek, miałam dla niej cukierek i powitalną kopertę z zaproszeniem go gry oraz pierwsze zadanie. Po rozwiązaniu pierwszego zadania Patrycja za pomocą puzzle miała odnaleźć kolejny punkt gry. I tak po kolei po każdym zadaniu Patrycja zbierała kolejne koleżanki, aż pod koniec gry miała wszystkie w jednym miejscu. Ostatnim zadaniem było odnalezienie samochodu z konkretną rejestracją. Patrycja wtedy jeszcze nie wiedziała, dokąd tajemniczy samochód ją zawiezie.

Dopięcie na ostatni guzik

A w międzyczasie…

Po czwartej stacji, ja wraz z Magdą udałyśmy się do Łapina, aby nakryć do stołu i ozdobić ogród. Zdobienie ogrodu miałyśmy w planach zrobić jeszcze wieczór przed, ale burza pokrzyżowała nasze plany. Wieczór przed imprezą wraz z Magdą i Kingą przygotowałyśmy jedzenie i ozdoby, żeby w dzień panieńskiego było mniej stresu.

Bardzo pomocną okazała się lista zakupów, którą już wcześniej przygotowałyśmy z Magdą – bez niej zapomniałybyśmy o połowie rzeczach. Zakupy ozdób i różnych gadżetów robiłam sukcesywnie przed imprezą, a by później nie zawracać sobie tym głowy. Na dzień przed imprezą, z zakupów zostawiłyśmy sobie jedynie jedzenie i kwiaty.

Żeby mieć więcej czasu w Łapinie, nieco przedłużyłam trasę gry miejskiej, a po ostatniej kopercie Patrycję zawieziono do domu, gdzie czekała na nią spakowana torba z rzeczami do Łapina.  Przez całą drogę nasza Panna Młoda miała zawiązane oczy, żeby do końca wszystko utrzymać w tajemnicy.

Wszystkie dziewczyny, oprócz samochodu, którym jechała Patrycja, już zdążyły się pojawić w Łapinie i czekać na jej przyjazd.

Najpiękniejszym momentem było odsłonięcie oczu Patrycji i jej reakcja na całość.

Warto było, trzymać wszystko w tajemnicy do końca!

Noc Świętojańska

Umyślnie wybrałam datę panieńskiego w Noc Świętojańską. Chciałam, żebyśmy mogły powróżyć, rozpalić ognisko, zapleść wianki. Nasza Panna Młoda dopiero o północy dowiedziała się, co jest grane. Rozpaliłyśmy ognisko, każda dostała białą koszulę nocną, które uszyłam z prześcieradeł, i zaczęłyśmy zabawy. Najbardziej niezapomnianym momentem, był spacer w środku nocy z latarnią nad jezioro, gdzie puszczałyśmy wianki wraz ze świeczkami na wodzie.

 

Teraz już wiesz, dlaczego ostatnio nie było mnie na blogu – organizowanie takiej imprezy spędza sen z powiek i pochłania dużo czasu.

Chociaż nie było łatwo, ale z całą pewnością, gra była warta świeczki – szczęście Patrycji i wspaniałe wspomnienia z tej nocy pozostaną na zawsze 🙂

Opowiedz, jaki wieczór panieński wspominasz z uśmiechem na twarzy?

 

Свідок на весіллі

В цю суботу я буду свідком на весіллі в моєї прибраної молодшої сестри. В Польщі не має дружок і дружб на весіллях – є два свідки. В день, коли Патриція і Міхал прийшли до нас зі звісткою, що заручились, я й не підозрювала, що мене попросять бути їх свідком на весіллі. Це для мене велика честь. Я одразу знала, що хочу для Патриції зробити особливий дівішнік, такий, щоб їй запам’ятався до кінця життя. Час так швидко летів і я вирішила розпочати приготовлення зазделегідь, адже треба багато часу, щоб все зорганізувати.

Маленьке інтерв’ю

Передусім, моє опитування я робила поступово. Спочатку, я попросила, щоб вона склала список гостей. Потім, трохи підпитала, що їй подобається на таких вечірках, а, що ні.

Ідея

Патриція і Міхал придумали, що хочуть весілля в стилі рустик. Я бачила з яким захватом Патриція мені все розказувала, тому вирішила, що дівішнік теж їй зроблю саме в стилі рустик. Перша річ, яка прийшла мені на думку, що ця вечірка буде десь на природі – ми будем сидіти на траві, десь на подвір’ї, на якому буде багато дерев і квітів.

Впевнитись

Коли всі мої ідеї склались в цілість, я вирішила написати до найкращої подруги Патриції – Магди. Я їй розповіла про мій план, а вона мені підсказала, що можливо треба було б змінити чи додати. Таким способом ми написали кінцевий сценарій дівішніка.

Місце

Я з самого початку хотіла, щоб вечірка була за містом і, щоб кожна могла залишитись там ночувати. В списку гостей було 11 дівчат – разом з нареченою було 12. Коли я почала шукати місце для нас, виявилось, що в околиці майже не має таких великих домів, які можна винайняти. Ті, що знайшлись, досить відбігали від того, як я собі це уявляла, а до того ітак не можна було винайняти їх на один день.

Ідеальне рішення

Я дуже переживала, що не можу знайти нам місця на вечірку і так, як кожна жінка робила це вслух. Мої дівчата з роботи наслухались від мене нарікань, але за те, одна з них підкинула мені геніальну ідею. Наша близька подруга має дім в селі, неподалік Гданська і хоча, вона ніколи нікому його не винаймала, я вирішила її запитати. На моє превелике щасття, вона згодилась. Дім виявився просто ідеальним на нашу вечірку. По перше, для кожного було місце, щоб переночувати, по друге, він розташований серед самого лісу, коло дому велике подвір’я з деревами і квітами, а до того, зовсім неподалік, є величезне, чисте озеро. Це було просто здійснення моїх мрій. Зовсім не дивно, що зразу після того, як Патриція скинула першу фотографію в інтернет, у моєї подруги появились наступні люди, щоб винайняти цей дім. Я щиро рекомендуватиму його й наступним охочим, бо це місце – дійсно ідеальне. Я рада, що так все вийшло, що вона допомогла мені, а я несвідомо допомогла їй.

Гості

Серед всіх гостей,

я знала тільки дві людини – Патрицію і Магду. Добре, що є Facebook, бо в іншому випадку було б тяжко всіх зібрати. Перш за все, я вирішила зробити закриту спільноту на Facebook і запросити тих гостей, які були на сайті. Тим, кого не було, я написала смс повідомлення. Все це я зробила за майже два місяці до вечірки, щоб кожна могла прийти. На початку, я привіталась і написала, план, як все буде виглядати. Потім, я дописувала наступні конкрети, що до дівішніка, по скільки скидуємось, де все буде відбуватись, що треба приготувати, з чим мені потрібно допомогти. Серед дівчат появилась моя наступна помічниця – Кінга. Вона мені дуже допомагала  разом з Магдою в організації.

Розваги

Маємо місце, маємо госей, прийшов час, щоб подумати, про розваги.

Курс

Я поєднала подарунок з однією розвагою і викупила для Патриції 3 годинний курс шиття білизни. Я знала, що вона любить майстеркувати, тому це навіть не обдумувалось. До того, що може бути кращим подарунком на дівіш-вечір ніж білизна на пошлюбну ніч. Курс допомогла мені знайти найкраща подруга Патриції. Виявилось, що він міститься неподалік моєї роботи і перед тим, як його викупити, я вирішила сама піти на нього, щоб свідомо підняти рішення. Я пішла туди шити рюкзак – мішок, пам ятаєш, я про нього вже писала тутКурс мені сподобався – по закінченню, я підійшла до вчительки і попросила, щоб вона зробила курс шиття білизни саме того числа, коли в нас був дівішнік. Все вийшло, саме так, як я хотіла і вже в наступних днях я записала нашу наречену на курс.

Міська гра – орієнтування

Наступною розвагою була придумана нами гра – орієнтування. Ми приготовили для Патриції конверти з завданнями. Кожна з дівчат отримала свій конверт, в яких окрім завдання був пазл з картою, на якій було місце наступного конверту.

Все я зробила в одній частині міста, щоб було неподалік курсу. На сам початок, я зустрілась з нареченою на зупинці. Ми поїхали в міцсе курсу – коли вже були на місці, я сказала їй, що вона заходить сама, а я по неї повернусь о 15. Саме собою вона нічого не знала ані про курс ані про гру.

Перед 15 я зустрілась з рештою дівчат, віддала їм конверти, цукерки і показала місце, де кожна має чекати на наречену. О 15 я зустріла Патрицію з курсу, вручила їй перший конверт, в якому було запрошення на гру і перше завдання. За правильну відповідь вона отримала цукерок. Потім ми пішли по наступний конверт, де чекала на нас Магда і так з кожним завданням дівчата збирались і на останньому конверті всі були в зборі. Останнє завдання було знайти конкретний автомобіль, який потім її відвіз до села Лапіно, де була вечірка – але Патриція, про це не знала до самого кінця…

Останні приготування

В той час, коли Патриція з дівчатами грали в міську гру, я з Магдою після 4 завдань, поїхали вже на місце вечірки, щоб все приготувати. Вечір перед вечіркою ми приготували їду  і прикраси, але все відбувалось на дворі, тому ми не могли накрити на стіл швидше. Прикрасити сад нам не вийшло день перед вечіркою, бо падав дощ. На щастя, часу в нас було досить, бо після гри, дівчата завезли наречену додому, де на неї чекала сумка з речами на нашу поїздку.

До приїзду Патриції всі дівчата зібрались вже в саду і на неї чекали з шампанським. Цілу дорогу на вечірку наречена мала зав’язані очі, щоб все було сюрпризом.

Можеш собі уявити, як було весело і зворушливо, коли Патриції відкрили очі і вона всіх нас побачила.

Ось, тому я обожнюю робити сюрпризи!

Ніч Івана Купали

Я навмисно вибрала дату нашої дівіш-вечірки в ніч Івана Купали. В Польщі Івана Купали 24 червня. До рустик стилю – це все ідеально підходило. Ми разом назбирали польових квітів і кожна зробила собі вінок, а о півночі розпалили вогнище і переодягнулись в одинакові білі сукні, які я всім пошила з простинь. Патриція дістала особливу сукню, бо це ж її свято. Потім ми танцювали коло вогнища, ворожили. Найбільш за все запам’ятався нам похід серед ночі зі свічками і стародавнім ліхтарем на озеро, де ми пускали наші вінки зі свічками на воду.

Тепер Ти знаєш, чому мене останнім часом не було на блозі – організування такого вечору займає дуже багато часу і сил, але я впевнена, що варто. Для мене найважливіше було бачити щасття в очах моєї Патриції і те, що в нас залишаться найкращі спогади про цю ніч, назавжди.

Який дівіш – вечір Ти згадуєш з усмішкою на обличчі?

 

 

 

 

 

 

 

 

Continue Reading