Kobiecość po ukraińsku /Жіночність по українському

Być kobietą być kobietą…Ciągle nucę tę piosenkę. Wiem nawet dlaczego. Ostatnio jedna z moich czytelniczek, która wygrała konkurs stylizacja-zagadka, napisała, że chciałaby przeczytać o kobiecości po ukraińsku. Temat bardzo ciekawy, więc zastanawianiu się nie było końca. Co mogę powiedzieć o kobiecości. Zanucę, więc znowu:

„Gdzieś wyjeżdżać niespodzianie, coś porzucać bezpowrotnie,
łamać serca twardym panom, pewną siebie być okropnie…
Może muzą dla poetów, adresatką wielkich wzruszeń?
Być kobietą w każdym calu kiedyś przecież zostać muszę! ”

Słowa wydają się tak bardzo trafne, że nie wiem co mogłabym więcej dodać?! Nurtowało mnie, jednak, pytanie, czy kobiecość w każdym kraju jest jednakowo postrzegana?

Zacznę od tego, czym dla mnie jest kobiecość. To delikatność i troska o bliskie osoby. Chęć zaskakiwania, ale też złość na własne zmienne humory. Spontaniczność w podejmowaniu ważnych decyzji, ale też zastanawianie się godzinami nad kolorem nowych butów. Długie rozmyślanie na głos nad przeszłością, nad zachowaniem innych, nad losem. Marzeniem o dalekich samotnych wyprawach, a przy tym strach przed rozłąką z ukochanym nawet na kilka dni. Łzami wzruszenia przy oglądaniu bajek o księżniczkach, a przy tym mocnym temperamentem.

Nie wiem, czy moje rozumowanie jest bardziej ukraińskie czy może już polskie. Jest po prostu moje!

Do momentu napisania tego tekstu nie zastanawiałam się nad tym, czym dla mnie jest kobiecość. Okazało się, że wystarczy przeanalizować swoje zachowanie i mamy gotową definicję. Żeby określić czym jest kobiecość po ukraińsku, poprosiłam o pomoc pięć koleżanek z Ukrainy.

Umyślnie wybrałam te, które uważam za kwintesencję kobiecości. Zależało mi też, aby każda była w trochę innej sytuacji życiowej, aby zobaczyć czy punkt widzenia jest taki sam.

Marta – młoda mężatka, mama ambitna i twórcza kobieta

Kobiecość dla mnie jest takim wewnętrznym stanem, w którym kobieta jest pewna siebie w każdej sferze życia, a przy tym nie boi się i nie wstydzi okazać słabości i za bardzo się emocjonować. Uważam, że być kobietą nie mając męża czy partnera jest ciężko. Mając ukochanego u boku chce się dla niego pięknie wyglądać, dbać o siebie, ciągle się rozwijać, być interesującą, czytać, tworzyć, a w moim przypadku jeszcze wychowywać córeczkę.

Masza – panna, ambitna i aktywna zawodowo kobieta

Kobiecość dla mnie jest połączeniem elegancji, delikatności, lekkości, szyku, macierzyństwa i pewności siebie. W dzisiejszych czasach kobieta dodatkowo musi być wykształcona, niezależna finansowo i mieć poczucie własnej wartości. Kobiecość- jest darem od Boga, jest to piękna umiejętność kochania i bycia kochaną, tworzenia przytulnego gniazdka i dzielenia się ciepłem i miłością z bliskimi. Kobiecość – to umiejętność bycia szczęśliwą i dzielenia się szczęściem z tymi, którzy są obok…

Marysia – mężatka, mama, silna kobieta, która połączyła pasję z pracą i pomaganiem innym.

Życie po urodzeniu dziecka bardzo się zmienia. Kiedyś lubiłam modnie się ubierać i więcej czasu poświęcałam na dbanie o wygląd, chciałam wszystkiego spróbować. Po tym, jak zostałam mamą wzięłam na siebie zbyt dużo obowiązków i codzienność mnie przytłamsiła. Gdy kobieta przestaje o siebie dbać, ona przestaje być ciekawa, nawet dla siebie samej. Dobrze jest mieć kogoś, kto zauważy, twój problem i pomoże znów wyglądać pięknie, powabnie, seksownie i na nowo nauczyć się cieszyć się życiem. Słowo kobieta ma w sobie wielką głębię. Jest ono połączeniem radości, troski i bezgranicznej miłości. Właśnie dlatego warto przede wszystkim kochać siebie, mieć swoją strefę komfortu, a potem dopiero poświęcać się innym.

Ania – twórcza kobieta, bizneswoman, panna

Dla mnie kobiecość jest delikatnością, mądrością, brakiem nałogów, dobrym wychowaniem i posługiwaniem się stosownym słownictwem.

Tatiana – mężatka,  pozytywnie nastawiona do życia, spełnia się zawodowo

Kobieta jest usposobieniem wszystkich najwspanialszych rzeczy na ziemi. Delikatności, miłości, piękna, miękkości, mądrości, cierpliwości, ciepła i przytulnego gniazdka. Kobieta – jest centrum i podstawą rodziny, obrońcą tradycji. A do tego jest burzą emocji, naturalnym żywiołem, który przy nieodpowiednich ruchach może doprowadzić do wielkich zniszczeń na swojej drodze. Kobieta wprost lub pośrednio przez wpływ na mężczyznę zmienia trop historii.

Czytając piękne wypowiedzi moich koleżanek pękam z dumy, że jestem kobietą. Cieszę się, że mogłyśmy razem porozmyślać na tak ważny temat. Jesteśmy różne, ale kobiecość postrzegamy podobnie. Niezależnie od miejsca zamieszkania, sytuacji życiowej czy charakteru, wszystkich nas łączy wielki dar patrzenia na świat sercem.

Czym dla Ciebie jest kobiecość?

 

Бути жінкою, бути жінкою.. — є така польська пісня, яку я весь час собі приспівую. В минулому тижні, одна з двох переможниць мого конкурсу образ -загадка, попросила мене написати про жіночність по українськи. Тема не з легких, але як на мене дуже цікава. Зовсім випадково на допомогу прийшла мені пісня, яку я собі приспівую, ось дивись, як гарно вона описує жінку:

Поїхати десь несподівано, назавжди щось покинути;

Ламати серця сильним чоловікам, бути дуже впевненою в собі;

А ще бути музою для поетів, адресаткою зворушливих слів

Ось такою справжньою жінкою, колись хочу бути!

Можна було б на цьому зупинитись, бо в цих словах стільки правди про жінку. Ось тільки, чи українська жінка, така, як польська? Перевіримо!

Чим для мене є жіночність? – здається, що я вперше над тим серйозно задумалась. Для мене це ніжність і турбота про рідних. Це коли хочеться вміти здивовувати і одночасно злоститись на себе за змінні настрої. Легко принімати важливі рішення і годинами задумуватись над кольором нових туфлів. Довгі роздуми вслух про минуле, про поведінку людей, про те, на що не маємо впливу. Мріями про довгі самотні подорожі і страхом перед тим, щоб не бачити коханого декілька днів. Сльозами зворушення, коли дивишся казку про принцес і твердим характером. Цікаво, чи моє розуміння є більш українське, чи польське. Ось тому я вирішила дізнатись від моїх українських подруг, чим для них є жіночність. Серед моїх подруг я вибрала п’ять цікавих і різних жінок, що довідатись, чи ми думаємо одинаково.

Марта — активна, творча мама, одружена

Жіночність для мене означає такий внутрішній стан жінки коли вона є одночасно впевненою в собі особистістю в усіх сферах, але в той же час може дозволити собі інколи бути і слабкою і занадто емоційною. І не соромитися цього. Напевно без чоловіка чи коханої людини важко бути жінкою. Адже коли він є, то хочеться для нього гарно виглядати, доглядати за собою, не деградувати, а постійно рухатися вперед, бути цікавою, читати, займатися творчістю і тому подібне, а в моєму випадку ще й доглядати за доцею.

Маша — активна, незалежна жінка, працює, неодружена

Для мене це поєднання таких якостей, як вишуканість, ніжність, легкість, витонченість, материнство, впевненість у собі. В умовах сучасного світу це також освітчена жінка, самодостатня, яка має почуття власної гідності. А взагалі, жіночність – це дар Бога, це вміння кохати і бути коханою, створювати затишок та зігрівати теплом і любов’ю своїх рідних і близьких. Жіночність – це вміння бути щасливою і робити щасливими людей, які є поруч…

Марія — мама, одружена, поєднала роботу зі своїми мріями і допомогою іншим

Питання ніби просте, але змушує задуматися. Якщо брати під увагу своє життя то воно кардинально змінилося. До народження дитини більше слідкувала за собою, цікавилася модою, все хотілося спробувати. Після народження дитини взяла на себе багато обов’язків і застрягла в буденному житті. Якщо жінка не займається собою, то вона і не цікава стає ані собі, ані іншим. Добре якщо є хтось що зверне на це увагу і змусить тебе вернутися в реальність і виглядати привабливо, сексуально, гарно вдягатися і тішитися життям.

Саме слово жінка має в собі глибину. Тут захована і радість, і переживання і безмежна любов. Тому варто любити себе, створюючи насамперед для себе зону комфорту, а потім для усіх інших присвячувати себе.

Аня — жінка з власним бізнесом, дуже творча особистість, неодружена

Жіночність це – ніжність, мудрість, відсутність поганих звичок, нецензурної лексики з уст дівчини.

Таня — життєрадісна жінка, одружена, працює

Для мене жінка, це уособлення всього прекрасного на землі. Це ніжність, любов, краса, м’якість, мудрість, терпимість, тепло і затишок. Жінка – центр і основа сім’ї, хранителька традицій. Разом з тим це бурхлива течія емоцій, природна стихія, яка в недбалих руках може знищити все на своєму шляху. Жінка, це та, яка прямо або опосередковано, своїм впливом на чоловіка змінює хід історії.

Чудово було порозмовляти з подругами на таку важливу тему. Кожна з них так гарно написала, що читаючи це я щаслива і горда, що я жінка. Незважаючи на те, де ми живемо, що робимо, який в нас характер – для всіх нас жіночність має подібне значення. Нас поєднує те, що ми дивимось на світ серцем — це найпрекрасніший дар від Бога.

Чим для Тебе є жіночність?

Continue Reading

Ukraińskie Karpaty – Dzembronia / Карпати – Дземброня

Dawno miałam ochotę pozwiedzać trochę Ukrainę. Pomimo to, że jest to moja ojczyzna wcale nie uważam, że znam ją na tyle, na ile bym chciała. Kiedy byłam nastolatką, wakacje spędzałam na obozach głównie w Polsce. W taki sposób poznałam naprawdę sporo polskich miast. Dziś dumnie mogę powiedzieć, że Polskę znam bardziej niż wiele osób, która spędziła tu całe życie.

Za każdym razem, gdy odwiedzam rodzinne strony staram się zobaczyć coś nowego, ale nie zawsze mam na to czas. Ukraińcy są naprawdę gościnni i bardzo często kończy się tym, że przyjeżdżając na tydzień do domu,  całymi dniami chodzę w odwiedziny.

Witaj przygodo!

W zeszłe wakacje zdecydowaliśmy się ze znajomymi, że zrobimy sobie ukraińską przygodę. Pewnego dnia zapakowaliśmy plecaki i pojechaliśmy w niebiesko żółtą dal.

Swoją przygodę rozpoczęliśmy od Lwowa, w którym spędziliśmy 3 dni. Potem pojechaliśmy do Ivano Frankivsk (w Polsce bardziej znana nazwa tego miasta – Stanisławów), gdzie odwiedziliśmy moją rodzinę. Ze Stanisławowa ruszyliśmy na tydzień w Karpaty. Chcieliśmy poczuć górski klimat w pełni, więc nocowaliśmy z dala od cywilizacji we wsi Dzembronia.

Dojazd

Dojazd do Dzembroni nie jest wcale taki łatwy. Najłatwiej było by jechać własnym autem, lecz  jeśli nie posiadasz terenowego auta i umiejętności jazdy w trudnych warunkach, to odradzam takie voyage. Najprostszą bezpieczną drogą jest przedostać się do Kołomyi i z Kołomyi jechać autobusem do Dzembroni. Żaden autobus, jednak, do samej Dzembroni nie dojeżdża. Trzeba więc wsiąść do autobusu Kolomyja- Burkut i poprosić kierowcę o przystanek na zakręcie prowadzącym do Dzembroni. Będzie to w okolicach wsi Bystrets. Autobus ten jeździ tylko raz dziennie. W tym roku, tak samo jak i w zeszłym jest on o 15:00 w Kołomyi na PKS. Podróż na początku jest całkiem znośna, ale głębiej w góry zaczynają się przygody. Drogi nie są nawet ubite, są bardzo wąskie, jest wiele ostrych zakrętów. Tylko ukraiński kierowca, który zna tą trasę, jest w stanie dowieźć pasażerów w jednym kawałku.  Nasi przyjaciele na przemian śmiali się i bladli. Kiedy wreszcie dotarliśmy do zakrętu i wysiedliśmy z autobusu, mieliśmy jeszcze do przejścia około 4 km do Dzembronii. Po takiej jeździe dobrze nam to zrobiło, szczególnie, że szlak jest bardzo malowniczy.

Jest jeszcze jeden sposób, aby dotrzeć do Dzembroni. Trzeba dojechać z Kolomyi do Vorohty i stamtąd jest autobus do Dzembroni – o ile kojarzę raz albo dwa razy dziennie.

Schronisko u Kuby/ Притулок для туристів У Куби

Nocleg

Wynajęliśmy sobie pokoje w huculskim (ukraiński odpowiednik polskiego górala) domku na górce z naprawdę cudownym widokiem. Nocleg był tani, ale niestety w kwestii czystości wiele zostawało do życzenia. Dlatego nie polecam tego miejsca do noclegu w Dzembroni. Na szczęście na wsi dużo osób wynajmuje pokoje, są również całe domki dla turystów, więc nie powinno być problemu z jego znalezieniem. Bardzo dobre opinie słyszeliśmy od gości Pani Marii. Na wsi ceny  noclegu wahają się od 100 hrywni do 250  za dobę za osobę bez wyżywienia. Wszystkie noclegi dostępne w okolicy znajdziesz tu. Obecnie za 1 PLN otrzymasz 6,16 UAH.

Wyżywienie

Dużo gospodyń oferuje ciepłe domowe posiłki. Jeszcze przed przyjazdem umówiliśmy się na śniadania i obiadokolacje z Panią Marią i przez pierwsze dwa dni jedliśmy u niej. Niestety Pani Maria miała jakiś wypadek w rodzinie i nie mogliśmy do niej potem przychodzić. Pani naprawdę do rany przyłóż, bo w ramach przeprosin umówiła nas z sąsiadką na jedzenie. Zawsze wieczorem umawialiśmy się na godzinę śniadania i omawialiśmy jadłospis na następny dzień. O umówionej godzinie przychodziliśmy i na nas czekał posiłek na tarasie. Po każdym posiłku rozliczaliśmy się. Niestety nie pamiętam ile dokładnie płaciliśmy, ale było to w granicach 70 hrywni za osobę za obiad. Niestety sąsiadka Pani Marii nie trzymała się umówionych kwot na dania i doliczała nam koszty to za herbatę, to za śmietanę, to za grzyby. Ostatecznie z tego powodu byliśmy zniesmaczeni jej wyrachowaniem, chociaż dania były naprawdę dobre.

sklep, Dzembronia/ магазин, Дземброня

Sklepy

Dzembronia jest bardzo malowniczym miejscem. Tu ulicami chodzą krowy z cielakami, na górkach biegają konie i owce. Istny wiejski klimat sprzed lat. Nie ma tu zasięgu, jedyny ukraiński operator komórkowy, który od czasu do czasu ma zasięg to Kyivstar. Czas w Dzembroni się zatrzymał. Na wsi są dwa sklepy. Jeden większy z chlebem, warzywami, owocami, napojami i rzeczami podstawowej potrzeby. Drugi mieści się w garażu, ale niestety nie wiem, co dokładnie tam sprzedają. Zakupy zawsze robiliśmy w tym większym, często też tam jedliśmy ciepłe posiłki. Na zewnątrz i w środku sklepu znajdowała się ławeczka i stół, a w sklepie można było zamówić zupę lub pierogi. Zupa codziennie była inna, a pierogi zawsze te same – z ziemniakami, kapustą lub z mięsem. Pierogi i zupa były robione na miejscu, więc były pyszne i świeże. Jest to fajna opcja, bo jest tanio i smacznie. Jedyne zagrożenie, wynikające z tego rozwiązania, jest takie, że znudzą Ci się pierogi. Nie pamiętam dokładnie jaki był koszt pierogów i zupy, ale było taniej niż u gospodyni.

Góry

Nocleg, jedzenie – wszystko to bardzo ważne, ale najważniejszym powodem, dla którego znaleźliśmy się w Dzembroni są góry. Dookoła jest mnóstwo tras pieszych prowadzących do mniejszych lub większych szczytów. Karpaty są naprawdę dzikie. Gdyby nie mapa w większości nie wiedzielibyśmy gdzie iść i byśmy ciągle błądzili. Niestety oznaczenia tras jest znikome. Szlaki są mało wydeptane, więc niejednokrotnie zastanawialiśmy się czy oby dobrze idziemy. Często droga prowadziła przez krzaki, wysokie trawy, błota. To zrozumiałe, bo w tej części Karpat nie  ma dużo turystów. W tym też jest wielki urok, bo masz styczność z dziką przyrodą. Najdłuższą i najbardziej wymagającą górą do zdobycia jest Pip Ivan 2028 m n.p.m. . Do wyżyny można dojść na dwa sposoby, albo z Dzembroni albo z Shybene. Z samej Dzembroni jest dwa szlaki na Pip Ivan. Jeden 2 godzinny – czerwony szlak, jest słabo oznaczony i bardzo wymagający. Drugi 6 godzinny – niebieski, jest umiarkowany. Wybraliśmy ten drugi – jest piękny i bardzo różnorodny. Na Pip Ivan są mury byłego polskiego obserwatorium meteorologicznego – Biały Słoń (Білий слон). Obserwatorium działało w latach 1938 – 1941, a od zeszłego roku trwają tam prace remontowe. Docelowo na tym miejscu ma powstać schronisko i ośrodek badań naukowych.  Projekt ten jest to wspólnym dziełem Prykarpatskoho Uniwersytetu z Ivano Frankivsk oraz Uniwersytetu Warszawskiego.

Najlepszą porą na zdobywanie ukraińskich Karpat jest przełom czerwca i lipca oraz sierpień. My byliśmy na przełomie czerwca i lipca. W Karpatach można spotkać niedźwiedzie więc należy zachować szczególną ostrożność. Są również węże. Wyżej od Dzembroni w jeszcze bardziej dzikim zakątku znajduje się schronisko „U Kuby”. Schronisko jest prowadzone przez Polaków. Można przyjść do nich w odwiedziny na pogawędkę i doradzenie się w kwestii szlaków, są tam też miejsca noclegowe.

stare obserwatorium „Biały Słoń”/ старий обсерваторій „Білий Слон”

Rozrywka

W ramach wypoczynku można wybrać się na rafting rzeką Chornyj Cheremosh (Czarny Czeremosz). Rafting w okolicy Dzembronii to dość populara rozrywka i jest kilka miejsc gdzie można na niego się wybrać. Na raftingu na którym byliśmy ceny są: w wekend 300 hrywni,a w dni powszednie 280 hrywni za osobę. Z ciekawostek – na wielu plakatach jest napisane, że trasa jest 9 km, a tak naprawdę jest 6 km. Na rafting polecam ubrać się w wygodne i  najlepiej nieprzemakalne ubrania. Kask i kamizelki są w cenie. Przy okazji pisania tego posta, znalazłam tańszy rafting tu , ceny są: 100 hrywni/osoba za ekstremalny krótki spływ (1 godzina) 280 hrywni/osoba za długi spływ (2 godziny). Zabawa jest świetna. Polecam!

po raftingu/ після рафтінгу

Festyn

Kolejną atrakcją jest Festyn w Verhovyna “Полонинське літо” (czyt. polonynśke lito). Rok temu mieliśmy okazję w nim uczestniczyć. W 2016 roku festyn był 26 czerwca, ale data co roku jest inna.  Z Dzembroni jechał specjalny autobusik dla chętnych. Wesoły autobus w którym zebrała się prawie cała Dzembronia, czekał na nas również po zakończeniu festynu. Dla miejscowych jest to  wielkie wydarzenie.

Na miejscu był ogromny jarmark, koncert i palenie ogniska (watry). Każda okoliczna wieś na festynie miała swoją mała chatkę w której był bogato zastawiony stół.  Poczęstunek w chatkach jest przygotowany dla ludzi z danej wsi oraz dla władz. W jednej z nich, mieliśmy okazję porozmawiać z bardzo sympatycznym sołtysem, zaproszono również nas do stołu.

Lokalne przysmaki

Brynza lub inna nazwa budz – huculski ser z owczego mleka. Są różne wersje tego sera – bardziej twarogowy, twardy słony, wędzony. Taki ser można kupić prawie u każdego hucuła w Dzembroni oraz gdzie-nigdzie na górskim szlaku. Spróbuj też mamałygę – kasza kukurydziana z brynzą.

Turystyka

Do Dzembroni przyjeżdżają ludzie z okolic Ivano- Frankovska, Kijowa i z centralnej Ukrainy oraz z Polski. Z Polski spotkaliśmy jedną dużą wycieczkę starszych osób, którzy przyjechali do Dzembroni wynajętym autokarem.

Dzembronia jest bardzo klimatyczna. Można tu wspaniale się zrelaksować i zapomnieć o cywilizacji.  Cudowne miejsce, gdzie czas stoi w miejscu, gdzie obcujesz z naturą i czerpiesz energię ze słońca.

Я вже давно хотіла трохи поподорожувати Україною. На жаль, я не можу похватитись тим, що знаю так добре мою батьківщину, якби хотілось. Коли, я ще вчилась в школі, я часто їздила в лагери в Польщу. Ось таким чином, я в Польщі подивилась багато міст, думаю, на багато більше ніж більшість поляків, які прожили тут все своє життя.

Коли я приїжджаю в Україну мені тяжко вирватись, щоб подивитись нові місця. Знаєте самі, що ми українці дуже гостинні, ось тому переважно я ходжу з гостей в гості, щоб нікого не образити, що не провідала.

Українська пригода!

Наші друзі з Польщі також хотіли подивитись Україну і ми вирішили, що зробимо собі українські канікули. Це було рік тому, тоді в мене, ще не було блога і я не могла вам про це розказати. Можливо враження, вже не такі свіжі – мені вірити не хочеться, що вже пройшов рік — здається, це було ще вчора.

Свою пригоду ми почали зі Львова. Про Львів, я вже колись розказувала, тому не буду повторятись. Сьогодні я розкажу про місце, де час затримався, де ми забули про цивілізацію і саме тому, так гарно відпочили. Це місце серед Карпат і лісів — це місце, це село Дземброня.

Як сюди потрапити?

Можна машиною, так думаю буде найзручніше. Дороги тут страшненькі і круті, тому, якщо в тебе гарне міське авто, або ж тобі не доводилось керувати в екстремальних місцях, я б порадила все-таки вибрати автобус. Як на мене, найкраще вибратись автобусом з Коломиї. До Коломиї їздить багато автобусів з цілої України, тому з доїздом проблем не буде. З Коломиї можна їхати на два способи. Можна їхати до Ворохти і звідти автобусом до Дземброні, або ж так, як це зробили ми — автобусом Коломия — Буркут і попросити, щоб водій затримався біля повороту на Дземброню — це буде недалеко села Бистрець. Автобус на Буркут їздить раз денно- рік тому він був о 15:00 з Коломиї. Спочатку дорога цілком приємна, але чим вище в гори, тим більше пригод. По перше дороги там страшні, круті і небезпечні, тому автобусом страшно трясе і скажу чесно- буває досить моторошно. Наші друзі то сміялись, то блідли зі страху. Від повороту, де нас висадили, до Дземброні треба йти десь 4 км. Повірте, після такої дороги вам захочеться трошки розімяти ноги. Стежка, яка веде в село дуже гарна і приємна.

Де переночувати?

Ми спали в гуцульській хатині на горі з гарним краєвидом. На жаль, я не рекомендую тобі спати саме там, бо ніхто протягом нашого тижневого проживання там не прибирав і не дбав про чистоту. А ціна була однією з вищих в селі. В Дземброні за ніч за людину заплатиш від 100 до 250 гривень, без харчування. В селі є багато місць, де можна переночувати, але краще домовитись зазделегіть, щоб не переплачувати. Багато людей, яких ми зустріли в Дземброні, рекомендували ночувати у пані Марії. В неї також можна домовитись, за додатковою оплатою, про їду.

Харчування

В Дземброні багато господинь готує їжу для туристів. Тому, як будеш шукати ночівлі, питай де можна зїсти. Ми так знайшли саме пані Марію, яка нам куховарила. На жаль, ми не могли в неї їсти до кінця, бо в неї щось трапилось в сімї, але вона відразу нам знайшла собі заміну. Пані Марія готує дуже смачно і як з нею домовитесь про ціни, так і буде. На скільки я пам’ятаю, за обід ми платили якось до 70 грн. Сусідка, яка пізніше нам готовила, на жаль не трималась цін, які ми з нею узгоднили. Почала нам дораховувати то за чай, то за хліб, то за гриби. Це було дуже невічливо з її сторони.

Взагалі, домовляючись про їжу ви кожного дня узгоднюєте меню на наступний день і години в яких ви прийдете. Їжу вам подають на ганку, або всередині дому господині. Платите, після того, як ви з’їсте.

Магазини

Якщо, хочете заощадити на їді, можна робити покупки в сільському магазині. В Дземброні є два магазини — один більший з ганком коло дороги, а другий у когось в гаражі — але в ньому я не була. В більшому магазині вибір товарів великий, а до того можна купити гарячі страви. Кожного дня в магазині була свіжий смачний суп, а також ліплені на місці вареники з м’ясом, капустою чи з картоплею. Там є стіл і лавочка, а також ганок, де можна сісти і з’їсти.

Гори

Ночівка і їжа дуже важливі, але ми приїхали тут походити по горах. З Дземброні веде багато стежин на різні вершини. Основною і найбільшою є Піп Іван 2028м. над рівнем моря. До Піп Іван з Дземброні є два шляхи. Один короткий, але стрімкий і важкий — червоний, приблизно 2 години дороги. Другий рівномірний, але довший — приблизно 6 годин дороги, – це голубий шлях. На вершині є руїни старої польської обсерваторії “Білий Слон”. Від 2016 року, там тривають ремонтні роботи, бо в майбутньому, там буде відділ досліджень для Прикарпатського Університету і Варшавського Університету. В планах є також місце для служб гірської допомоги і притулок для туристів.

Окрім Піп Іван, з Дземброні є ще багато шляхів, але вони не такі популярні, тому без карти там можна згубитись. Часто бувало, що довго не було ніяких знаків, або ж ми йшли через кущі і болота, бо ніхто давно цими дорогами не йшов. Туристів на цих дорогах також не має, протягом тижня, ми може два рази зустріли когось на дорозі і то, навіть не українців, а поляків.

Взагалі в Дземброні і околицях справжня сільська атмосфера — вулицями самі ходять корови і телята, коні і поні, з операторів мережа є тільки в Києвстар і то рідко.

В горах, вище Дземброні є притулок для турстів, хатинка зовсім віддалена від села, одна- однісінька стоїть. Цей притулок належить полякам, які там живуть протягом цілого року. Вони дуже привітні, ми прийшли, щоб порозпитуватись про шляхи і вони охоче нам допомогли. В Карпатах будьте обережними, адже тут можна зустріти ведмедя і змій тут не бракує. Будете вважати, нічого не трапиться- ми ж приїхали живі і здорові.

Розваги

Між ходьбою по горах добре відпочити, тому ми вирішили попитатись в околиці, що де і як. Ось таким чином ми довідались про “Полонинське літо” в Верховині. “Полонинське літо”- це фестиваль з концертом, величезним ярмарком, а окрім того там є хатинки від кожного села з околиці, де гостяться селяни з мерією.

В таких хатинках столи густо заставлені, все прикрашено, а якщо мер хороший, то ще й гостей частують. Ми роздивлялись, як це виглядає і несподівано мер з Яблуниці нас запросив на гостину. Це було дуже вічливо з його сторони — нам сподобалось. З нагоди “Полонинського літа”, з самої Дземброні був автобус туди і назад. Думаю, так є кожного року, бо багато селян ним їхало.

Окрім фестивалю, можна ще піти на рафтинг. Це дуже весело. На рафтинг ми пішли сюди. Ціни тут в вихідні дні 300 грн. за людину, а в будні 280 грн. Рафтинг на Чорному Черемоші. Коли я писала цю статтю, я знайшла ще дешевший рафтинг в околиці. Там ціни за екстремальний спуск, який триває годину 100 грн з людини, а за довший- 2 години — 280 грн. з людини. На рафтинг треба зручно одягнутись і мати зручне взуття. Каска і спасальний желет входить в ціну.

Гуцульські страви

Будз, його ще називають бринза — це сир з овечоро молока. В самій Дземброні можна його купити від деяких селян, в магазині і деколи при дорозі. Коли ми гуляли по горах, частенько зустрічали хатинки, де випасались вівці- там також можна купити цей сир. Будз може бути солений, твердий, копчений і просто, як творог. Обовязково спробуй!

Мамалига — кукурудзяна каша змішана з бринзою.Мамалигу ми попросили приготовити господиню, яка нам давала їсти. Смачно!

В гори найкраща пора — це літо, червень- липень. Дземброня — це особливе місце, тут тихо і затишно. Ідеальне місце, щоб недорого і гарно відпочити від міського шуму.

Continue Reading

Nowy dom – Poznań / Новий дім – Познань

Cudownie – GPS znów mnie oszukał – krzyknęłam w myślach, gdy po raz piąty zgubiłam się w ciągu dnia. Najpierw miałam skręcić w nieistniejący zakręt, a potem już wszystko poszło nie tak. Zamiast tego, żeby iść 20 minut szłam 45. Największym sukcesem było jednak, to że w ogóle dotarłam. Ledwie żywa, ale szczęśliwa znalazłam w zasięgu oka znajomą mi lodziarnię i uczciłam koniec mojej drogi krzyżowej dwoma gałkami lodów.

Gdy rano wychodziłam z domu, byłam całkiem pozytywnie nastawiona. Nowe miasto, tyle pięknych miejsc jest do odkrycia, tyle nowych przygód przede mną. Niestety, moja orientacja w terenie nigdy nie była dobra. W Trójmieście na tyle się zadomowiłam, że zdążyłam o tym zapomnieć.

W takim klimacie minął mi pierwszy miesiąc pobytu w Poznaniu. Dziś dumnie mogę powiedzieć, że umiem trafić do centrum, na dworzec i jeszcze do kilku strategicznych miejsc. GPS zawiódł moje oczekiwania, więc przestałam go używać do spacerów. Wolę narzekać na siebie niż na GPS, jak się zgubię 😉 .

Decyzję o opuszczeniu Trójmiasta podjęłam dość łatwo. Nie było wielkiego rozmyślania, bo w głębi serca marzyłam o zmianie miejsca. Zmiany, zawsze wychodzą na dobre.

W ciągu miesiąca poznałam już trochę miasto i chcę z Tobą się podzielić moimi świeżymi spostrzeżeniami:

  • Po pierwsze, bardzo podoba mi się to, że w całym mieście jest bardzo rozbudowana sieć wypożyczania rowerów miejskich – Nextbike. Ze względu na ilość bagaży nie wzieliśmy ze sobą od razu swoich rowerów. Byłam strasznie zmartwiona tym faktem, bo kocham jeździć rowerem. Bardzo się ucieszyłam, gdy zobaczyłam stacje z rowerami miejskimi i od razu musiałam poznać jak działają.

System działa następująco:

  1. Rejestrujesz się na stronie nextbike i wpłacasz na swoje konto minimalnie 10 złotych.
  2. Dostajesz sms-a z hasłem do konta. Warto zostawić sobie tego smsa, albo zapamiętać hasło, bo przyda Ci się za każdym razem, gdy będziesz chciał wypożyczyć rower za pomocą ekranu przy stacji.
  3. Zgrywasz aplikację Nextbike na telefon (chociaż nie jest to konieczne). Aplikacja daje Ci możliwość szybszego wypożyczenia roweru na stacji.
  4. W całym mieście masz mnóstwo stacji na świeżym powietrzu i na każdej z nich możesz wypożyczyć rower.
  5. Wypożyczyć rower możesz na dwa sposoby: 1)za pomocą ekranu przy wypożyczalni – klikasz w ikonkę „wypożycz rower”, wpisujesz swój numer telefonu, hasło i numer roweru, który chcesz wypożyczyć (numer roweru jest podany na każdym rowerze z tyłu przy bagażniku)2) za pomocą aplikacji – wciskasz na telefonie „wypożycz rower” i skanujesz kod kreskowy roweru(znajduje się również przy bagażniku), który chcesz wziąć.
  6. Gdy usłyszysz piknięcie i dźwięk odblokowania roweru, trzeba podejść do przedniego koła i pociągnąć rower w swoją stronę. Voila!
  7. Żeby oddać rower, musisz zostawić go na jednej ze stacji ( możesz zawsze wcześniej zobaczyć sobie na mapce, gdzie są kolejne stacje), zapewniam, jest ich naprawdę wiele, więc na swojej drodze na pewno zobaczysz nie jedną. Rower należy wstawić w puste miejsce i docisnąć przy zapięciu z przodu. Znów, usłyszysz dźwięk zamka i piknięcie, jak przy wypożyczeniu. Jeśli wszystkie miejsca są zajęte rowerami, trzeba przypiąć rower za pomocą zapięcia, które masz na rowerze. Trzeba w tym celu uzyskać kod do zapięcia z ekranu na stacji z rowerami, a następnie przypiąć rower i za pomocą tego kodu zablokować zamek.
  8. Za każdym razem pierwsze 20 minut jazdy jest za darmo. Jedyne, co musisz pamiętać, to to, że żeby Twoje konto było aktywne = móc wypożyczać rower, trzeba zawsze mieć na nim min. 10 zł.
  • Po drugie piękne miejsca w Poznaniu nie ograniczają się jedynie do Starego Rynku. Wystarczy wejść w jedną z bocznych uliczek i zobaczysz, że jest wiele fajnych miejsc dookoła. Osobiście, najbardziej mi się podoba Plac Wolności, Teatr i park naprzeciwko teatru, okolice zamku, ulica Gołębia wraz z Farą Poznańską.
  • Bardzo podoba mi się to, że jest tak wiele pięknych i zadbanych parków na terenie całego miasta. Najpiękniejszy według mnie to . Jest wręcz ogromny. W nim znajdziesz miejsce na zabawę, na sport, na opalanie się, piknik. Cudowne miejsce! Polecam również wejść do parku Wilsona, jest bardzo klimatyczny i jest w nim palmiarnia. Oprócz typowych parków jest jeszcze stare zoo. Wejście jest darmowe w środku znajdziesz klimatyczne alejki oraz garstkę zwierząt. Między innymi zobaczysz tam czarne łabędzie, surykatki, lemury, alpaki. Dokładny spis atrakcji znajdziesz tutaj.
  • Jest dużo jezior w samym mieście i w okolicy. Malta, jest ogromnym zbiornikiem, na terenie, którego jest i aquapark, spa, termy, wyciągi narciarskie, na samym zbiorniku odbywają się zawody wioślarskie oraz można nauczyć się wakeboadu. Oprócz Malty jest jeszcze jezioro Rusałka, które otoczone jest lasem. Przy Rusałce jest strzeżona plaża, miejsce do zabaw, ścieżki rowerowe. Niedaleko Poznania znajduje się piękne wielkie jezioro Kierskie. Żaglówki, kajaki, rowery wodne, duże i kameralne plaże, cudowny pomost, szlaki rowerowe i las – i to wszystko w jednym miejscu – istny raj!
  • W poprzedni weekend pojechaliśmy rowerami zobaczyć wyścigi samochodowe. W Poznaniu jest jedyny w Polsce prawdziwy tor wyścigowy!
  • W okresie letnim w Poznaniu bezpłatnie zobaczysz kino pod chmurką, posłuchasz koncertu, poleżysz na leżaczku, poćwiczysz jogę, poćwiczysz fitness i to w kilku miejscach. Osobiście polecam odwiedzić park im. Dąbrowskiego oraz dziedziniec centrum handlowego Starego Browaru. Tam często bywam i naprawdę polecam.
  • Poznań jest słynny z pysznych lodów. Informacja sprawdzona przez niezależnego eksperta 😉 Nie zdążyłam jeszcze wypróbować wszystkich lodów w Poznaniu, ale na razie mam dwa ulubione miejsca : Lodziarnia Kolorowa oraz Pączek w maśle.
  • Uważam, że w Poznaniu jest naprawdę dużo hipsterów. Od razu bardzo rzuciło mi się to w oczy, bo lubię obserwować ciekawe i kolorowe osoby.
  • Poznań jest bardzo nowoczesnym miastem, odnoszę wrażenie, że bliżej mu do Berlina niż do innych polskich miast.Chociaż bywa czasem, że zatęskni mi się za morzem, za koleżankami i kolegami, za ulubioną lodziarnią i ulicą Mariacką, cieszę się że jestem w takim pięknym miejscu i kocham odkrywać jego uroki. Poznań mnie zauroczył i myślę, że to najlepszy fundament do nowego domu <3

    Чудово! – крикнула я в думках, коли знову загубилась. Цього дня це вже вп’яте. День почала я з чудового настрою, адже я в новому місті і стільки цікавих куточків тут на мене чекає. Вирішила подивитись місто і щоб не загубитись, я включила GPS, ось тільки ми з ним зовсім не полюбились. Спочатку він мені казав звернути в бічну вулицю, а ніякої бічної вулиці й близько не було, а потім вже все пішло не так. Ось тому, замість 20 хвилин, я йшла 45. Коли дійшла на місце і побачила знайому будку з морозивом, треба було це відсвяткувати.

    Ось так пройшов мій перший місяць в Познані. За місяць я навчилась, як дійти в центр міста, на вокзал і в декілька гарних парків.

    Рішення, щоб перебратись жити в Познань, я прийняла дуже швидко. Хоча в Гданську мені жилось добре, я вже від якогось часу хотіла щось змінити. Зміни, вони завжди добрі.

    За цей місяць в мене вже склалось перше враження про Познань і сьогодні я Тобі про це розповім.

    • Мені дуже подобається, що в Познані є прокат міських велосипедів. Прокат цей дуже зручний і не дорогий. Коли ми перебирались сюди, через велику кількість речей ми не могли відразу взяти з собою своїх велосипедів. Мені було сумно, бо я обожнюю кататись на велику. Вже в перший день, коли я побачила міські велосипеди я вирішила дізнатись, як вони працюють. А працює це так:

    1. Спочатку треба зареєструватись на сайті nextbike і на там треба поповнити свій рахунок на мінімально 10 злотих.

    2. При реєстрації отримаєш смс з Твоїм паролем. Збережи це повідомлення, або запиши собі десь пароль, бо він буде Тобі портібний, коли захочеш взяти міський велик на прокат.

    3. Тепер треба скачати додаток nextbike на свій телефон — це не обов’язково, але з нею швидче візьмеш велосипед на прокат.

    4. Є два варіанти, щоб взяти велик на прокат: 1)можна підійти до екрану біля прокату натиснути „wypożycz rower” потім вписуєш свій номер телефону, який Ти подавав при реєстрації і пароль, який Ти отримав смскою, додатково треба вписати номер велосипеду, який Ти хочеш взяти. Номер, знаходиться на багажнику заднього колеса.– другий спосіб більш простий 2)відкриваєш пропозицію на своєму смартфоні нажимаєш „wypożycz rower” і наїжджаєш своєю камерою на штрихкод на велосипеді, який хочеш взяти. Штрихкод є на багажнику, коло номеру велосипеду.
    5. Тепер Ти почуєш пікнення і відблокування замка при велосипеді. Підійди до переднього колеса і підтяни велик в протилежну сторону від замка. Ось і все- можеш їхати!
    6. Повернути велосипед можна в кожному такому прокаті на території Познаня. Таких прокатів багато, але, якщо хочеш бути впевненим, що там де Ти їдеш він також є, можеш перевірити або на сайті або в пропозиції на телефоні карту з велопрокатами. Приїхавши до прокату потрібно втиснути велосипед в вільний замок і тепер Ти почуєш пікнення і заблокування замка- звучить так само, як спочатку. Ось і все.
    7. Варто запам ятати, що винайняти велосипед можна тільки тоді, коли в Тебе на рахунку nextbike не менше 10 злотих. Перші 20 хвилин їзди за кожним разом безплатні.
    • В Познані дуже багато гарної архітектури і я тут не говорю тільки про площу ринок. Окрім ринку тут дуже багато чудових будинків і чарівних вулиць. Мої улюблені місця — це Plac Wolności, театр і парк коло нього, замок і площа коло замку, вулиця Gołębia, де знаходиться Fara Poznańska.

    • Познань дуже зелене місто, тут багато гарних парків. Мені найбільше подобається парк Цитаделя і парк Вільсона. Цитаделя чудова для активного відпочинку і пікніків з родиною чи друзями — там так багато простіру, є спеціальні місця для спорту і для дітей. Парк Вільсона є дуже романтичним, а ще в ньому є пальмярня. Старий зоопарк, також чудове місце для відпочинку. Тут безплатно можна погуляти і подивитись на звірів.

    • Тут багато озер. Дуже відоме штучне озеро Мальта — де є і аквапарк, спа, термальні води, спуск для лижників, тут проводять змагання з каякінгу, можна навчитись wakeboad. Одним словом дуже круто! Гарне озеро Русалка — воно серед лісу, тут є і поляни і пляжі, щоб відпочити. Неподалік від Познаня є чудове величезне озеро Кєрське — можна на водяних велосипедах покататись, на човники подивитись, вода чиста, а довкола ліс.

    • В минулі вихідні ми побували на автогонках. В Познані є єдиний в Польщі автоклуб, де є справжні дороги для перегонок.

    • Влітку в цьому місті можна безплатно позайматись йогою, фітнесом, подивитись фільм, послухати концерт і це все на свіжому повітрі. Я рекомендую побувати в парку Домбровського і на подвір’ї торгового центру Старий Бровар. Я там часто буваю.

    • В Познані дуже багато смачного морозива. Я ще не встигла всюди спробувати, за те поки, що в мене є два улюблені місця – Lodziarnia Kolorowa і Pączek w maśle.

    • Я зауважила, що в Познані дуже багато хіпстерів. Вони тут на кожному кроці. Мені це подобається, бо я люблю дивитись на яскравих людей.

    • Як на мене Познань дуже сучасний, йому ближче до Берліна ніж до інших польських міст.

      Я щаслива, що ми сюди переїхали, і хоча, деколи я скучаю за морем, за моїми друзями, за улюбленою вулицею Маріацькою, я впевнена, що ці зміни принесуть багато доброго. Мені тут подобається і я знаю,що це добрий початок для нового дому <3

 

Continue Reading

Wieczór panieński w rustykalnym stylu / Дівішнік в стилі рустик

Świadkowa

Już w najbliższą sobotę będę się bawić na ślubie mojej przyszywanej młodszej siostry. Gdy Patrycja i Michał przyszli z radosną nowiną, zupełnie się nie spodziewałam, że będę miała zaszczyt zostać ich świadkową. Czas zleciał bardzo szybko, aż zdałam sobie sprawę z tego, że do ślubu wcale nie zostało dużo czasu. Wiedziałam, że chcę zorganizować dla niej niezapomniany wieczór panieński i czułam, że  powinnam poświęcić na to dużo czasu.

Krótki wywiad

Jeszcze wcześniej poprosiłam Patrycję o listę koleżanek, które by chciała zaprosić na panieński. Porozmawiałyśmy również o tym, jaką ma wizję, czego by chciała uniknąć, a co według niej było by fajne.

Wizja

Wesele Patrycji i Michała będzie w rustykalnym stylu. Wiedziałam o tym bardzo wcześnie, bo młodzi mieli taką wizję od samego początku. Widziałam ozdoby na salę, słyszałam od Patrycji mnóstwo opowieści na temat tego jak sobie wszystko wyobraża. Słyszałam w jej głosie pasję i to, że naprawdę kocha rustykalne klimaty. To wszystko mnie nakierowało na pomysł imprezy w ogródku. Oczami wyobraźni widziałam jak wszystkie siedzimy na trawie w pięknym wielkim ogrodzie.

Ważne szczegóły

Jeszcze w trakcie główkowania napisałam do Magdy, która jest przyjaciółką Patrycji. Opisałam jej moją wstępną wizję tego wieczoru i zapytałam, co o tym sądzi. Okazało się, że mój pomysł jej się spodobał, przy okazji Magda powiedziała mi kilka cennych uwag, o których wcześniej nie wiedziałam. Zrobiłyśmy burzę mózgów, po którym już miałam wstępny plan całego wydarzenia.

Miejsce

Bardzo chciałam, żeby impreza się odbyła na świeżym powietrzu, żebyśmy mogły do późna siedzieć w ogródku i żeby każda mogła zostać na noc w domku. Miałam mnóstwo pomysłów co do lokalizacji. Jedne bardziej szalone, drugie mniej. Na liście gości było 11 osób i Patrycja. Największym wyzwaniem dla mnie było znalezienie miejsca dla 12 osób z ogródkiem. Okazało się, że nie ma w okolicy tak dużych domków do wynajęcia, a te co mniej więcej nadawały by się, nie można było wynająć  na jedną noc.  Czułam się bezradna, bo nie chciałam rezygnować z mojego pomysłu.

Idealne rozwiązanie

Nie będę ukrywać, że przeżywałam to wszystko typowo w kobiecy sposób. Siedziałam w pracy i marudziłam koleżankom dzień w dzień. Cieszę się, jednak, że tak to przeżywałam, bo jedna z nich podsunęła mi genialny pomysł. Rodzice naszej wspólnej koleżanki, mają domek w Łapinie, nigdy tam nie byłyśmy, ale po jej opowieściach wiedziałyśmy, że jest wyjątkowy i najważniejsze – jest wielki. Rodzice owej koleżanki, nigdy dotychczas nie wynajmowali tego domku, ale nie miałam nic do stracenia i poprosiłam o pomoc. Na wielkie szczęście, zgodzili się i największy mój problem został rozwiązany.

Okazało się, że domek jest idealnym miejscem do zrealizowania moich pomysłów.

Przy okazji już po panieńskim, po wystawieniu przez Patrycję pierwszych zdjęć na Facebooku, koleżance zaczął się urywać telefon w sprawie wynajęcia domku. Chętnie przekieruje do niej kolejne osoby, bo z czystym sumieniem mogę go polecić. Bardzo się cieszę, że tak wyszło i że pomogłyśmy sobie nawzajem.

Goście

Oprócz Magdy i Patrycji nie znałam na wstępie nikogo z listy gości. Na pomoc w komunikacji przyszedł mi kochany Facebook. Stworzyłam wydarzenie prywatne, zaprosiłam koleżanki z listy, które były na Facebooku, a do reszty wysłałam sms-y.

Na wstępie się przywitałam i w wielkim skrócie opisałam, jak wszystko będzie wyglądać, podałam datę i poprosiłam o odpowiedź czy wszystkim pasuję. Moja rada – warto ustalić datę wcześniej, żeby każdy mógł dopasować swoje plany.

Na wydarzeniu informowałam na bieżąco na jakim jesteśmy etapie, informowałam o zrzutce, o rzeczach, które trzeba ze sobą zabrać, prosiłam o ewentualną pomoc.

Wśród koleżanek znalazł się kolejny ochotnik – Kinga, która bardzo dużo pomogła mi z organizacją.

 

Atrakcje

Mamy nocleg, mamy gości, a co z atrakcjami?

A co, gdyby Panna Młoda miała sama sobie zrobić prezent na noc poślubną? – Nic prostszego!

Warsztat

Madzia podsunęła mi miejsce, gdzie organizowane są warsztaty szycia, okazało się, że jest ono niedaleko mojej pracy, więc mogłam tam się przejść i się dowiedzieć, co i jak. Na moje szczęście, na początku czerwca organizowane były warsztaty szycia plecaków – worków, a że dawno chciałam taki sobie uszyć, to się na niego zapisałam. O szyciu plecaka przeczytasz we wcześniejszym poście. Warsztat okazał się strzałem w dziesiątkę, po uszyciu plecaka podeszłam do prowadzącej z sugestią zorganizowania warsztatów szycia koronkowego soft-bra w terminie panieńskiego. Przemiła prowadząca już za kilka dni udostępniła informację o danym wydarzeniu na profilu na Facebook, więc od razu zapisałam na niego Patrycje.

 

Gra miejska

Dodatkową atrakcją była gra miejska, którą wymyśliłyśmy w trójkę. Miałyśmy przygotowane koperty imienne dla Patrycji, w każdej z nich było zadanie do zrobienia i puzzle z mapy, na którym była zaznaczona kolejna stacja w grze. Gra miejska zaczęła się od razu po warsztacie. Warsztat zaczął  w samo południe. Umówiłam się z Patrycją na przystanku i podjechałyśmy na miejsce warsztatu. Zaprowadziłam ją pod wejście i powiedziałam, że wrócę po nią o 15.

Wszystko zorganizowałam w jednej lokalizacji, aby można było zgrać dziewczyny przed rozpoczęciem gry. Spotkałyśmy się chwilę wcześniej i każda dostała ode mnie swoją kopertę, trochę cukierków i instrukcję, gdzie ma stać.

O godzinie 15 wszystkie dziewczyny były już na swoich stacjach, a ja poszłam po Patrycję. Na dobry początek, miałam dla niej cukierek i powitalną kopertę z zaproszeniem go gry oraz pierwsze zadanie. Po rozwiązaniu pierwszego zadania Patrycja za pomocą puzzle miała odnaleźć kolejny punkt gry. I tak po kolei po każdym zadaniu Patrycja zbierała kolejne koleżanki, aż pod koniec gry miała wszystkie w jednym miejscu. Ostatnim zadaniem było odnalezienie samochodu z konkretną rejestracją. Patrycja wtedy jeszcze nie wiedziała, dokąd tajemniczy samochód ją zawiezie.

Dopięcie na ostatni guzik

A w międzyczasie…

Po czwartej stacji, ja wraz z Magdą udałyśmy się do Łapina, aby nakryć do stołu i ozdobić ogród. Zdobienie ogrodu miałyśmy w planach zrobić jeszcze wieczór przed, ale burza pokrzyżowała nasze plany. Wieczór przed imprezą wraz z Magdą i Kingą przygotowałyśmy jedzenie i ozdoby, żeby w dzień panieńskiego było mniej stresu.

Bardzo pomocną okazała się lista zakupów, którą już wcześniej przygotowałyśmy z Magdą – bez niej zapomniałybyśmy o połowie rzeczach. Zakupy ozdób i różnych gadżetów robiłam sukcesywnie przed imprezą, a by później nie zawracać sobie tym głowy. Na dzień przed imprezą, z zakupów zostawiłyśmy sobie jedynie jedzenie i kwiaty.

Żeby mieć więcej czasu w Łapinie, nieco przedłużyłam trasę gry miejskiej, a po ostatniej kopercie Patrycję zawieziono do domu, gdzie czekała na nią spakowana torba z rzeczami do Łapina.  Przez całą drogę nasza Panna Młoda miała zawiązane oczy, żeby do końca wszystko utrzymać w tajemnicy.

Wszystkie dziewczyny, oprócz samochodu, którym jechała Patrycja, już zdążyły się pojawić w Łapinie i czekać na jej przyjazd.

Najpiękniejszym momentem było odsłonięcie oczu Patrycji i jej reakcja na całość.

Warto było, trzymać wszystko w tajemnicy do końca!

Noc Świętojańska

Umyślnie wybrałam datę panieńskiego w Noc Świętojańską. Chciałam, żebyśmy mogły powróżyć, rozpalić ognisko, zapleść wianki. Nasza Panna Młoda dopiero o północy dowiedziała się, co jest grane. Rozpaliłyśmy ognisko, każda dostała białą koszulę nocną, które uszyłam z prześcieradeł, i zaczęłyśmy zabawy. Najbardziej niezapomnianym momentem, był spacer w środku nocy z latarnią nad jezioro, gdzie puszczałyśmy wianki wraz ze świeczkami na wodzie.

 

Teraz już wiesz, dlaczego ostatnio nie było mnie na blogu – organizowanie takiej imprezy spędza sen z powiek i pochłania dużo czasu.

Chociaż nie było łatwo, ale z całą pewnością, gra była warta świeczki – szczęście Patrycji i wspaniałe wspomnienia z tej nocy pozostaną na zawsze 🙂

Opowiedz, jaki wieczór panieński wspominasz z uśmiechem na twarzy?

 

Свідок на весіллі

В цю суботу я буду свідком на весіллі в моєї прибраної молодшої сестри. В Польщі не має дружок і дружб на весіллях – є два свідки. В день, коли Патриція і Міхал прийшли до нас зі звісткою, що заручились, я й не підозрювала, що мене попросять бути їх свідком на весіллі. Це для мене велика честь. Я одразу знала, що хочу для Патриції зробити особливий дівішнік, такий, щоб їй запам’ятався до кінця життя. Час так швидко летів і я вирішила розпочати приготовлення зазделегідь, адже треба багато часу, щоб все зорганізувати.

Маленьке інтерв’ю

Передусім, моє опитування я робила поступово. Спочатку, я попросила, щоб вона склала список гостей. Потім, трохи підпитала, що їй подобається на таких вечірках, а, що ні.

Ідея

Патриція і Міхал придумали, що хочуть весілля в стилі рустик. Я бачила з яким захватом Патриція мені все розказувала, тому вирішила, що дівішнік теж їй зроблю саме в стилі рустик. Перша річ, яка прийшла мені на думку, що ця вечірка буде десь на природі – ми будем сидіти на траві, десь на подвір’ї, на якому буде багато дерев і квітів.

Впевнитись

Коли всі мої ідеї склались в цілість, я вирішила написати до найкращої подруги Патриції – Магди. Я їй розповіла про мій план, а вона мені підсказала, що можливо треба було б змінити чи додати. Таким способом ми написали кінцевий сценарій дівішніка.

Місце

Я з самого початку хотіла, щоб вечірка була за містом і, щоб кожна могла залишитись там ночувати. В списку гостей було 11 дівчат – разом з нареченою було 12. Коли я почала шукати місце для нас, виявилось, що в околиці майже не має таких великих домів, які можна винайняти. Ті, що знайшлись, досить відбігали від того, як я собі це уявляла, а до того ітак не можна було винайняти їх на один день.

Ідеальне рішення

Я дуже переживала, що не можу знайти нам місця на вечірку і так, як кожна жінка робила це вслух. Мої дівчата з роботи наслухались від мене нарікань, але за те, одна з них підкинула мені геніальну ідею. Наша близька подруга має дім в селі, неподалік Гданська і хоча, вона ніколи нікому його не винаймала, я вирішила її запитати. На моє превелике щасття, вона згодилась. Дім виявився просто ідеальним на нашу вечірку. По перше, для кожного було місце, щоб переночувати, по друге, він розташований серед самого лісу, коло дому велике подвір’я з деревами і квітами, а до того, зовсім неподалік, є величезне, чисте озеро. Це було просто здійснення моїх мрій. Зовсім не дивно, що зразу після того, як Патриція скинула першу фотографію в інтернет, у моєї подруги появились наступні люди, щоб винайняти цей дім. Я щиро рекомендуватиму його й наступним охочим, бо це місце – дійсно ідеальне. Я рада, що так все вийшло, що вона допомогла мені, а я несвідомо допомогла їй.

Гості

Серед всіх гостей,

я знала тільки дві людини – Патрицію і Магду. Добре, що є Facebook, бо в іншому випадку було б тяжко всіх зібрати. Перш за все, я вирішила зробити закриту спільноту на Facebook і запросити тих гостей, які були на сайті. Тим, кого не було, я написала смс повідомлення. Все це я зробила за майже два місяці до вечірки, щоб кожна могла прийти. На початку, я привіталась і написала, план, як все буде виглядати. Потім, я дописувала наступні конкрети, що до дівішніка, по скільки скидуємось, де все буде відбуватись, що треба приготувати, з чим мені потрібно допомогти. Серед дівчат появилась моя наступна помічниця – Кінга. Вона мені дуже допомагала  разом з Магдою в організації.

Розваги

Маємо місце, маємо госей, прийшов час, щоб подумати, про розваги.

Курс

Я поєднала подарунок з однією розвагою і викупила для Патриції 3 годинний курс шиття білизни. Я знала, що вона любить майстеркувати, тому це навіть не обдумувалось. До того, що може бути кращим подарунком на дівіш-вечір ніж білизна на пошлюбну ніч. Курс допомогла мені знайти найкраща подруга Патриції. Виявилось, що він міститься неподалік моєї роботи і перед тим, як його викупити, я вирішила сама піти на нього, щоб свідомо підняти рішення. Я пішла туди шити рюкзак – мішок, пам ятаєш, я про нього вже писала тутКурс мені сподобався – по закінченню, я підійшла до вчительки і попросила, щоб вона зробила курс шиття білизни саме того числа, коли в нас був дівішнік. Все вийшло, саме так, як я хотіла і вже в наступних днях я записала нашу наречену на курс.

Міська гра – орієнтування

Наступною розвагою була придумана нами гра – орієнтування. Ми приготовили для Патриції конверти з завданнями. Кожна з дівчат отримала свій конверт, в яких окрім завдання був пазл з картою, на якій було місце наступного конверту.

Все я зробила в одній частині міста, щоб було неподалік курсу. На сам початок, я зустрілась з нареченою на зупинці. Ми поїхали в міцсе курсу – коли вже були на місці, я сказала їй, що вона заходить сама, а я по неї повернусь о 15. Саме собою вона нічого не знала ані про курс ані про гру.

Перед 15 я зустрілась з рештою дівчат, віддала їм конверти, цукерки і показала місце, де кожна має чекати на наречену. О 15 я зустріла Патрицію з курсу, вручила їй перший конверт, в якому було запрошення на гру і перше завдання. За правильну відповідь вона отримала цукерок. Потім ми пішли по наступний конверт, де чекала на нас Магда і так з кожним завданням дівчата збирались і на останньому конверті всі були в зборі. Останнє завдання було знайти конкретний автомобіль, який потім її відвіз до села Лапіно, де була вечірка – але Патриція, про це не знала до самого кінця…

Останні приготування

В той час, коли Патриція з дівчатами грали в міську гру, я з Магдою після 4 завдань, поїхали вже на місце вечірки, щоб все приготувати. Вечір перед вечіркою ми приготували їду  і прикраси, але все відбувалось на дворі, тому ми не могли накрити на стіл швидше. Прикрасити сад нам не вийшло день перед вечіркою, бо падав дощ. На щастя, часу в нас було досить, бо після гри, дівчата завезли наречену додому, де на неї чекала сумка з речами на нашу поїздку.

До приїзду Патриції всі дівчата зібрались вже в саду і на неї чекали з шампанським. Цілу дорогу на вечірку наречена мала зав’язані очі, щоб все було сюрпризом.

Можеш собі уявити, як було весело і зворушливо, коли Патриції відкрили очі і вона всіх нас побачила.

Ось, тому я обожнюю робити сюрпризи!

Ніч Івана Купали

Я навмисно вибрала дату нашої дівіш-вечірки в ніч Івана Купали. В Польщі Івана Купали 24 червня. До рустик стилю – це все ідеально підходило. Ми разом назбирали польових квітів і кожна зробила собі вінок, а о півночі розпалили вогнище і переодягнулись в одинакові білі сукні, які я всім пошила з простинь. Патриція дістала особливу сукню, бо це ж її свято. Потім ми танцювали коло вогнища, ворожили. Найбільш за все запам’ятався нам похід серед ночі зі свічками і стародавнім ліхтарем на озеро, де ми пускали наші вінки зі свічками на воду.

Тепер Ти знаєш, чому мене останнім часом не було на блозі – організування такого вечору займає дуже багато часу і сил, але я впевнена, що варто. Для мене найважливіше було бачити щасття в очах моєї Патриції і те, що в нас залишаться найкращі спогади про цю ніч, назавжди.

Який дівіш – вечір Ти згадуєш з усмішкою на обличчі?

 

 

 

 

 

 

 

 

Continue Reading

Polski język – trudny język / Польська мова – тяжка мова

Z życia wzięte

Pewnego dnia, będąc jeszcze na studiach, jechałam pociągiem do Przemyśla. Podróż do Przemyśla zajmowała wtedy jakieś 12 godzin. Nie miałam z tego powodu do nikogo żalu, ponieważ w tamtych czasach wiedziałam, że jest to najtańszy sposób, żeby dotrzeć na Ukrainę. Na szczęście nie było tłumów, więc można było bez problemu wyciągnąć nogi i poczytać książkę. W moim przedziale siedziała starsza pani oraz pan w średnim wieku. Gdzieś po 3 godzinach jazdy pan skończył spać a starsza pani właśnie doczytała swoją gazetę. Rozmowa zaczęła się od pogawędki o pogodzie, potem zeszła na temat kierunku podróży. Okazało się, że pani jechała do wnuków do Zamościa, a pan wracał do domu do Przemyśla. Słowo do słowa i dowiedziałyśmy się, że pan jest pracownikiem straży granicznej i nie jest przychylnie nastawiony do Ukraińców. Starsza pani na dniach skończyła książkę o Wołyniu, więc chyba nie muszę tłumaczyć, dlaczego również była wrogo nastawiona do wszystkich Ukraińców. Możesz sobie wyobrazić, jak bardzo byłam zdruzgotana, słuchając ich rozmowę. Nie przyznałam się oczywiście, że również jestem Ukrainką, bo obawiałam się ataku z ich strony. Nikt z moich współrozmówców nawet nie podejrzewał, że mogę mieć coś wspólnego z Ukrainą, a wiesz dlaczego? Bo nie mam zupełnie ukraińskiego akcentu i bardzo dobrze opanowałam język polski.

Nie od razu Kraków zbudowano

Nie zawsze, jednak, tak dobrze znałam polski. Gdy przyjechałam do Polski mówiłam może trochę lepiej niż cała reszta Ukraińców przyjeżdżających do Polski do pracy. Miałam odpowiedni zapas słownictwa, aby się skomunikować, poprowadzić dłuższą konwersację, ale często przekręcałam słowa, zdrabniałam po swojemu, a do tego mówiłam strasznie zmiękczając słowa. Pamiętam, że długo nie mogłam zapamiętać imienia mojej koleżanki z klasy Dagmary, na początku zawsze mi wychodziło Damagara. Innym razem chciałam kupić buty paradowe – he-he – chodziło mi oczywiście o pantofle. Do szkoły potrzebowałam papki, czyli teczki. Gdy po raz pierwszy wezwano mnie do odpowiedzi w szkole na języku polskim, opowiadając o synu marnotrawnym powiedziałam, że ojciec zrobił dla syna marnotrawnego imprezkę. Na pewno było tego o wiele więcej, tylko czasem z grzeczności nie zwracano mi na to uwagi.

Dziękuj za krytykę

Na szczęście u boku miałam kochaną ciocię i wujka, którzy mi wszystko tłumaczyli, jak krowie na rowie. Zazwyczaj w trakcie kolacji uczyłam się odmieniać i wymawiać prawidłowo słowa. Brzmi wspaniale, prawda? Tylko byłam wtedy nastolatką i czasem miałam dosyć tej nauki. A do tego nikt nie lubi krytyki, a ja musiałam nauczyć się ją przyjmować, bo wiedziałam, że jest w tym przypadku uzasadniona. Dziś natomiast wiem, że gdyby nie moje posłuszeństwo mówiłabym nadal z ukraińskim akcentem.

Do odważnych świat należy

W mojej szkole było jeszcze dwójka dzieci z Ukrainy i na początku ograniczałam się tylko do ich towarzystwa. Wszystko oczywiście ze względu na strach. Wspieraliśmy się nawzajem a do tego mieliśmy ten komfort porozumiewania się ze sobą w języku ukraińskim. Była to dla nas namiastka domu. Z czasem jednak trzeba było wyjść ze strefy komfortu i zacząć poznawać koleżeństwo z Polski.

Zakochaj się w książkach

Kolejnym przełomowym momentem dla mnie było przeczytanie pierwszej książki w języku polskim dla przyjemności. I tak się zaczęło moje zamiłowanie do czytania. Okazało się, że w miejskiej bibliotece jest mnóstwo ciekawych książek, więc często tam bywałam. W ten sposób uzupełniłam swoje słownictwo i nauczyłam się gramatyki polskiej.

Złote rady

Gdyby dziś ktoś miał mnie zapytać, jak nauczyć się języka polskiego, dałabym następujące rady:

  1. Otaczaj się ludźmi, mówiącymi tylko po polsku
  2. Przyjmuj krytykę, słuchaj rad i powtarzaj, aby opanować wymowę
  3. Czytaj dużo książek

To nie tak, jak myślisz

Na pierwszy rzut oka, wydaje się, że nauka języka polskiego dla Ukraińców jest czymś bardzo łatwym – wcale tak nie jest. Język ukraiński jest bardzo miękki i melodyjny, a polski, określiłabym mianem syczącego. Dla Ukraińca opanowanie polskiej wymowy jest bardzo pracochłonne, znam kilka osób, które pomimo to, że mieszkają w Polsce tyle co ja albo i dłużej wciąż zdradzają się swoją wymową. Jeśli chcesz okazać trochę życzliwości komuś, kto dopiero przyjechał do Polski, poprawiaj go – tym samym pomożesz tej osobie opanować język tak jak należy.

Pamiętaj, polski język – trudny język!

Do następnego!

Історія з життя

Одного разу, будучи студенткою, я їхала в Поїзді з Гдині в Перемишля. Поїзд цей тоді їхав 12 годин, але я не возмущалась, бо знала, що так буде найдешевше доїхати в Україну. На превелике моє щастя, в моєму купе не було багато людей і я могла зручно собі сісти і почитати книгу. Окрім мене в купе була старша жінка і середнього віку мужчина. Пройшло 3 години і жіночка закінчила читати свою газету, а мужчина пробудився зі сну. Ось вони і почали розмовляти. Спочатку говорили про погоду, потім про те, куди їдуть. Старша жінка їхала до онуків в Замость, а мужчина в Перемишль додому. Слово за слово і виявилось, що він працює пограничником і не дуже любить українців. Жіночка також мала негативне ставлення до українців, бо якраз на днях закінчила читати книгу про Волинь. Можете собі уявити, як мені було тяжко це все слухати. Розмовляючи з ними, я не згадувала про те, що я українка – мені було, щиро кажучи страшнувато. А самі вони й не догадались, бо я на стільки знаю польську мову, що ніхто й не подумав би, що я не звідси.

Я не геній

Мабуть, багато з вас зараз подумає, що я так завжди говорила на польській. Ні! Це не так! Коли я приїхала в Польщу я знала мову, може трошки краще, ніж решта українців, які приїжджають сюди на роботу. Неодноразово мені бракувало слів, а ще я смішно здрібнювала слова і мала український акцент. Не треба було довго зі мною розмовляти, щоб зрозуміти, що я приїжджа. А знаєш, скільки смішних ситуацій в мене спочатку було через мою польську мову? Ось уяви, я прийшла перший день в школу і однокласниця каже мені своє ім’я, а я не вмію його ані повторити, ані запам’ятати. Вона називалась Дагмара, а я десь місяць її називала Дамагара. Пам’ятаю, як я хотіла купити собі туфлі і вирішила, що це на польській буде „paradne buty” – що дослівно перекладається, взуття на парад. А ще, не знала, як сказати, що шукаю папку, ось просто вставила слово папка в речення на польській – саме собою, ніхто того слова не зрозумів. На уроці польської мови мені треба було розказати про блудного сина і я сказала, що отець зробив блудному сину „imprezkę” – тобто перекладаючи на україньську зробив йому тусовку. Думаю, я ще більше смішних речей тоді говорила, але не всі мене поправляли, щоб мене не соромити.

Дякуй за критику

На превелике щастя, моя тітка і дядько мене поправляли за кожним разом. Кожного дня на вечері я з ними вчилась відмінювати слова і вимовляти їх правильно. Чудово, правда? – Так, ось тільки, я тоді була в підлітковому віці і часто не була в захваті від того, що весь час треба вчитись. Принімати критику, також треба було навчитись, бо мене на кожному кроці поправляли. Сьогодні, я впевнена, що завдяки тому, я говорю на польській, так, як поляки і тому дуже вдячна тітці і дядьку за це все.

Заведи нових друзів

В моїй школі в Польщі було ще двоє дітей з України. Зрозуміло, що спочатку ми спілкувались тільки між собою. Ми розмовляли українською,  бо нам так було легше, а ще це нам давало почуття дому і безпеки. Невдовзі, само собою ми покорили свій страх, щоб ближче познайомитись з нашими новими друзями зі школи. Це рішення було дуже вдалим, бо ми більше часу проводили з польськими дітьми і тим самим краще пізнавали мову.

Полюби читати

Важливим моментом в моїй науці польської мови, була перша прочитана просто для релаксу книга. Я пам’ятаю ще її назву – це була „Poczwarka”. Вона мені так сподобалась, що коли я закінчила її читати, мені захотілось знову щось почитати. Виявилось, що в міській бібліотеці багато цікавих книг і потім я часто туди ходила, і багато читала. Саме книги навчили мене граматику і збільшили мій запас слів.

Золоті ради

Якби хтось мене запитав, як навчитись польську мову, я б дала ці поради:

  1. Оточуйся поляками, перебуваючи з ними навчишся розмовну мову і перестанеш боятись говорити на польській
  2. Не бійся критики, приймай її з вдячністю, допитуй, поправляйся – таким способом навчишся правильного акценту
  3. Читай книги на польській – тут в бібліотеці багато цікавої літератури, знайди щось для себе і читай..читай…читай…

Є за що боротись

Можливо, тобі здається, що польська мова легка – думаю договоритись з поляками легко, але правильно і гарно розмовляти, і писати не так легко. Ця мова, як і кожна інша вимагає часу і науки. Я впевненна, що варто її знати добре, адже зі знанням мови ти можеш  навчатись безплатно в Польщі в інституті, знайти гарно платну роботу в офісі, дістати карту поляка (про неї я писала тут) , карту постійного перебування, громадянсьтво.

Успіхів тобі!

Якщо в тебе виникли питання, не соромся – пиши – я на всі відповім.

До зустрічі!

 

Continue Reading

10 Sposobów na szczupłą sylwetkę dla zabieganych / 10 Способів на струнку фігуру для зайнятих

 

Bieganie, ćwiczenie na siłowni, fitness, pływanie, jazda rowerem, granie w siatkę, piłka nożna. W świecie sportu jest ogromny wybór dyscyplin i każdy może coś odpowiedniego dla siebie znaleźć. Brak czasu, a może brak chęci często staje na przeszkodzie w drodze do zachowania pięknej sylwetki i młodego wyglądu. Sama nie raz przyłapałam się na tym, że użalałam się nad sobą z powodu dużej liczby obowiązków i w nagrodę odpuszczałam sobie dawkę sportu.

1. Znaleźć czas

Pracujesz od 9 do 17, gdy wchodzisz do domu zaczyna Cię boleć głowa od natłoku domowych obowiązków,  wydaje Ci się, że jest 21 a na zegarku wybija północ. I tak z dnia na dzień. I gdzie tu znaleźć czas na ćwiczenia?

Jakiś czas temu odkryłam bolesną prawdę , że każdy tak ma – po prostu tak wygląda dorosłe życie.

Możesz oczywiście się użalać nad sobą i mówić, że na pewno masz ciężej, tylko to Ci nie pomoże. Ja znalazłam rozwiązania dla siebie i dziś chcę Cię zainspirować i powiedzieć, że się da!

2. Zdrowe nawyki

Zapomnij o mlecznej czekoladzie, batonach, ciastkach, cukierkach . Zrób sobie wyzwanie pod tytułem – nie jem niezdrowych słodyczy. Zamień czekoladę mleczną na gorzką – zawierającą co najmniej 70 % kakao. KitKat zamień na batoniki z płatków owsianych lub daktyli. Możesz batoniki zrobić w domu, ale również polecam spróbować batoniki Dobra Kaloria, Baton Warszawski i Lewy Sierpowy. Gdy masz ochotę sięgnąć po ciastko sięgnij po owoc. Latem mamy tyle owoców, więc na pewno łatwo znajdziesz sobie zamienniki.

3. Regularność kluczem do sukcesu

Grunt to zacząć i być regularnym. Zobaczysz, po jakimś czasie przestaniesz zastanawiać się czy zrobić trening czy jednak pooglądać serial. Gdy wejdzie Ci w krew uprawianie sportu, odpuszczanie treningu będzie dla Ciebie dziwne i nieprzyjemne.

4.Przesiądź się na rower

Zamiast jechać do pracy zatłoczoną komunikacją wybierz rower. Rower to wspaniały sposób na obudzenie się i zdobycie cennych endorfin-ów przed długim dniem w pracy. Dodatkowo, wspomnę o tym, chociaż na pewno o tym pamiętasz – jeżdżąc rowerem również spalasz kalorię.

5. Notuj swoje postępy

Możesz zapisywać w kalendarzu dni aktywności fizycznej, swoje posiłki wciągu dnia, wagę i pozytywne myśli. Takie notatki pomogą kontrolować  postępy i zachować regularność.

6. Zrób poranną gimnastykę

Ja zaczęłam rano robić 20 minutowe treningi od razu po przebudzeniu się. Jestem śpiochem, więc moje poranki są ciężkie – trening pomaga mi obudzić się szybciej i tryskać energią przez cały dzień. Moje treningi znajdziesz tutaj.

7. Spróbuj nową aktywność

Biegasz ? -świetnie! Jeździsz na rowerze ? – Super! A co, gdyby  by tak spróbować pole dance albo jumping frog, a może aquacycling? Nie zamykaj się na nowości – wspaniale jest odkrywać nowe sporty i rozwijać swoje umiejętności.

8. Spacer

Spacer jest cudownym sposobem na relaks i na dodatkowy ruch. Chociaż sama często się stronię od spacerów bez wyznaczonego celu, ale zawsze wracam z nich zadowolona i głodna. Nie da się zapomnieć, że świeże powietrze i spacerowanie podkręca metabolizm, ale i też sprzyja lepszemu zasypianiu.

9. Szukaj inspiracji

W Internecie, w gazecie, w książce czy w telewizji – wszędzie aż się roi od propagowania zdrowego trybu życia. Niech  ktoś Cię zainspiruje swoją piękną sylwetką,  osiągnięciami sportowymi, nową dyscypliną, pysznie wyglądającymi zdrowymi przekąskami, to wszystko wyjdzie Ci na zdrowie!

10. Bądź wzorcem dla bliskich 

Zabierz ulubioną koleżankę na rower, bądź podziel się wrażeniami po ostatnim treningu. Mów o swoich postępach i zachęcaj do aktywności bliskich. Motywując innych nie będziesz miała pokusy, żeby zrezygnować. Razem zawsze trochę raźniej!

A jakie są Twoje metody na utrzymanie linii?

 

Можна бігати, їздити на велосипеді, грати в футбол чи теніс, ходити в спортзал, займатись фітнесом, танцювати зумбу – видів спорту є дійсно дуже багато і кожен знайде, щось для себе.

Можна теж сидіти і нарікати, що не має часу, не має сили, але від цього фігура не буде стрункішою. Я й сама зауважила, що коли жаліюсь,  частенько вирішую все – таки відпочити навіть від спорту.

1. Знайди час

Доросле життя таке вже є, що всі ми заняті. Можеш сперечатись, що в Тебе обов’язків найбільше за всіх, але ця дорога ніде Тебе не приведе. Не важливо скільки в кого занять, правда одна – якщо дійсно хочеш, то й час знайдеш. Сьогодні я хочу з Тобою поділитись моїми способами на те, як залишатись стрункою.

2. Корисні привички

Забудь про молочний шоколад, тістечка, батончики, цукерки. Зроби собі місяць без солодощів. Молочний шоколад заміни на гіркий ( в складі мінімально 70% какао ), тістечка і батончики поміняй на саморобні тістечка з вівсяних пластівців без додатку цукру, в Польщі я люблю батончики без цукру з горіхів, ізюму чи вівсяних пластівців :Dobra Kaloria, Baton Warszawski i Lewy Sierpowy. В літній період особливо легко відмовити собі в солодощах – замість солодощів з’їж фрукт.

3. Регулярність

Найважливіше, замість перекладати спорт з дня на день, почати просто зараз. Спочатку прийдеться трошки примусити себе, але за те потім спорт увійде в привичку і без нього Тобі просто буде ніяково.

4.Сідай на велосипед

В весняний, літній період поміняй проїзд громадським транспортом на велосипед. Сидіти в душному автобусі, коли на вулиці так гарно – це просто гріх. А так проїдешся велосипедом з вітерком, позаймаєшся спортом, ще й заощадиш трохи грошей.

5. Записуй свої успіхи

Почни записувати дні в яких Ти займаєшся спортом, те, що Ти їж протягом дня, свою вагу і добрі думки. Ці записи допоможуть Тобі контролювати успіхи і не піддаватись.

6. Ранкова зарядка

Я люблю довго поспати, тому мені тяжко ранком зібратись. Відколи я почала робити 20 хвилин зарядки кожного дня, мені простіше встається і потім в мене багато енергії і гарний настрій протягом цілого дня. Моя зарядка кожного дня різна, ту яку я роблю найчастіше знайдеш ось тут.

7. Спробуй новий спорт

Любиш бігати – я також! Їздиш на велосипеді – дуже добре! Я думаю, тобі варто попробувати, якийсь новий вид спорту. Може  pole dance, jumping frog,  aquacycling ? По перше – це класна пригода, по друге, може Тобі це сподобається, а по третє – це гарна можливість навчитись чогось зовсім нового.

8. Гуляй на свіжому повітрі

Це гарний відпочинок, по прогулянці краще спиться, а до того ще й можна позбутись зайвих калорій. Приємно і дуже корисно!

9. Шукай натхнення

В наш час дуже багато інформації про здоровий спосіб життя – почитай, подивись, поцікався цією темою, я впевнена Ти знайдеш багато цікавого і це допоможе Тобі залишатись в лінії і змінити свій спосіб життя на краще.

10. Приєднай рідних

Не соромся розказувати про те, як Ти турбуєшся про Своє здоров я. Запроси близьких з собою на прогулянку, або позаймайся з ними спортом – разом завжди веселіше!

А які Твої способи на струнку фіругу?

 

 

 

 

 

Continue Reading

Warszawskie Targi Książki/ Варшавська Виставка Книжок

 

Hej!

W ubiegły weekend byłam na Warszawskich Targach Książki i dziś chcę Tobie o tym opowiedzieć. Po raz pierwszy dowiedziałam się o tym wydarzeniu w zeszłym roku. Wybierałam się wtedy na weekend do stolicy i zastanawiałam się, co ciekawego można by było porobić. Wertując w Internecie znalazłam informację o tym wydarzeniu , potem zobaczyłam listę autorów, których można będzie tam spotkać i już wiedziałam, że muszę tam być. Ten jeden dzień, który byłam na targach był tak wspaniały, że postanowiłam w tym roku również przyjechać, tylko tym razem na dłużej.

Już w marcu dowiedziałam się o terminie w którym to wydarzenie będzie miało miejsce, od razu zgłosiłam się po bilet i zarezerwowałam wolne w pracy. Targi odbywają się od czwartku do niedzieli i  oprócz głównej atrakcji, którą jest spotkanie z autorami można zakupić książki w atrakcyjnych cenach, zagrać w gry, posłuchać wywiady, zapoznać się z literaturą innych krajów, nawiązać nowe wspaniałe znajomości.

W zeszłym roku na targach miałam wspaniałą okazję poznania i porozmawiania z Katarzyną Tusk, Joanną Glogazą, Wojciechem Cejrowskim, Beatą Pawlikowską oraz Martą Dymek. Wiem, że w inne dni można było spotkać się z Martyną Wojciechowską, Anną Lewandowską, Ewą Chodakowską.

Do Warszawy przyjechałam z samego rana w piątek. Po zostawieniu bagaży od razu ruszyłam na Stadion Narodowy, gdzie odbywały się targi. Okazało się, że w przyszło mnóstwo wycieczek szkolnych oraz dzieci z rodzicami, co według mnie jest bardzo uzasadnione, ponieważ w czwartek i piątek było dużo ciekawych konkursów i atrakcji dla dzieci. Dla mnie ten dzień był dniem adaptacyjnym, mogłam na spokojnie zapoznać się z programem wydarzeń, obejść wszystkich wystawców i dowiedzieć się o nowych książkach na rynku. Dzień adaptacyjny był trochę męczący, ale bardzo się cieszę, że dałam sobie na to czas, ponieważ okazało się że jest wiele spotkań autorskich o których wcześniej nie przeczytałam w Internecie. Krążąc wśród wystawców całkiem przypadkiem trafiłam na Katarzynę Bosacką, a że na studiach nałogowo oglądałam program ” Wiem co jem” i „Wiem co kupuję ” z miłą chęcią zamieniłam z nią kilka zdań i zrobiłam zdjęcie pamiątkowe.

Potem okazało się, że na targi przyjedzie para prezydencka RP i Niemiec na uroczyste otwarcie tego wydarzenia. Zapytasz, dla czego para prezydencka Niemiec? Ponieważ w tym roku Niemcy-  był gościem honorowym Warszawskich Targów Książki. Z tej okazji na wydarzeniu pojawiła się słynna niemiecka autorka Charlotte Link, laureatka literackiej Nagrody Nobla –  Herta Müller, a także Wolfgang Bauer, Artur Becker, Jakob Hein oraz Alice Pantermüller i Daniela Kohl. Jak widzisz Warszawskie Targi Książki  to nie jest wydarzenie, które dotyczy tylko polskich autorów, targi są międzynarodowe. Przy odrobinie szczęścia możesz spotkać ulubionego zagranicznego autora.

 

W sobotę musiałam znowu obudzić się wcześniej, ponieważ  w ten dzień odbywały się wszystkie spotkania autorskie, które mnie najbardziej interesowały. Pierwszym na mojej sobotniej liście było spotkanie z Ewą Chodakowską. Gdy dotarłam na miejsce, kolejka do spotkania z Ewą była spora, więc ustawiłam w niej i cierpliwie czekałam. Ewa była, jak zawsze uśmiechnięta i pełna pozytywnej energii obok niej siedział jej mąż Lefteris Kavoukis, który pomagał jej w podpisywaniu książek, nagrywał filmiki i robił zdjęcia. Chwila rozmowy, potem pamiątkowe zdjęcia i ruszyłam dalej.

Następnie zobaczyłam się z  Joanną Krupą i chociaż nie czytałam jej książki „Psie sprawki”, podeszłam bliżej, żeby trochę ją poobserwować i przyjrzeć się jej z bliska.

Potem zauważyłam ogromną kolejkę, która prowadziła do Remigiusza Mroza. Myślę, że dla jego czytelniczek, przydatna będzie informacja, że jest młody i bardzo przystojny, a do tego wyluzowany i uśmiechnięty.

 

Potem, spotkałam się z Jackiem Pałkiewiczem, książkę, którego niedawno zaczęłam czytać.

Jak zawsze wielkim wydarzeniem dla mnie było spotkanie z Beatą Pawlikowską. Ustawiłam się więc grzecznie w kolejkę jeszcze przed czasem, a tuż obok mnie miała spotkanie autorskie Magda Stachula.

Gdy przyszła moja kolej po raz kolejny miałam wspaniałą możliwość porozmawiania z Beatą Pawlikowską, tym razem miałam więcej czasu i odwagi aby podpytać się jej o różne rzeczy, które mnie interesowały. Dostałam autograf z serduszkiem i cała w skowronkach poszłam dalej.

Następnie spotkałam się z Małgorzatą Rozenek, która okazała się naprawdę perfekcyjna jeśli chodzi o wygląd.

Na targach było o wiele więcej znanych i lubianych autorów, zobacz na zdjęciach, może akurat Twój ulubiony autor też tam był.

Dodatkowo dla tych, co lubią komiksy, zabytkowe książki, gry planszowe na targach jest wiele stanowisk, gdzie można porozmawiać z pasjonatami i zrobić zakupy w okazyjnych cenach. Dla tych co marzą o czytniku e-booków było stanowisko, gdzie przez wszystkie dni targów można było wygrać najnowszy model czytnika.

Cudownie spędziłam czas na targach i na pewno na nie się jeszcze nie raz wybiorę.

Kto jest Twoim ulubionym autorem?

 

Привіт!

В минулі вихідні я була в Варшаві на книжковій виставці. Перший раз про Варшавську Книжкову Виставку я довідалась в минулому році цілком випадково. Я їхала на вихідні в столицю і вирішила перед тим в Інтернеті подивитись, як можна провести цікаво час в Варшаві. Мені відразу вискочив плакат з рекламою цієї виставки. Почитавши програму я довідалась, що там можна зустрітись з авторами і навіть з ними особисто поспілкуватись. Список авторських зустрічей був на сайті організатора і там я перевірила чи будуть мої улюбленці. Вирішила піти, бо були зустрічі з моїми ідолами  і не пожалкувала цього.

Тоді я мала нагоду поспілкуватись з Касьою Туск (відомою блогеркою моди, дизайнеркою і донькою члена сейму в ЄС), Йоанною Глогазою (відомою блогеркою моди і власницею фірми ексклюзивних піжам) , Мартою Димек (блогеркою кулінарною), Войцєхом Цейровським (автором багатьох книжок, відомим мандрівником), Беатою Павліковською (моєю ідолкою, мандрівницею, авторкою багатьох книжок).

Тоді я на виставці була тільки один день, але в мене було стільки гарних вражень, що я вирішила приїхати і в цьому році. Ще в березні організатори оголосили дату виставки і я відразу записалась на неї.

Виставка проходить від четверга до неділі в Народному Стадіоні в Варшаві. Білети можна купити при вході, але можна теж купити в Інтернеті. В цьому році на виставці я була два дні – в п’ятницю і в суботу. В Варшаву я приїхала в п’ятницю з самого ранку, закинула валізку в хостел і поїхала на виставку. Виявилось, що п’ятниця – це день, коли приходить багато шкіл і дітей з батьками. Це дуже правильно, бо і в четвер і в п’ятицю є багато конкурсів і ігор для дітей. Я вирішила використати цей день, щоб ознайомитись з тим де, що відбуватиметься, подивитись, що цікавого відбувається, щоб нічого не прогавити.

Ця виставка міжнародна, серед прилавків було і українське видавництво, і російське, ізраєльське, китайське, білоруське, іспаньске, француське і багато інших. Кожного року одна з країн є гоноровим гостем – в цьому році це була Німеччина. На урочисте відкриття в  п’ятницю приїхало призиденське подружжя Польщі і Німечиини. З Німеччини приїхали найбільш відомі автори, такі як: Шарлотт Лінк, нагороджена Нобелівською премією з літератури  –  Герта Муллер, Волфганг Бауер, Артур Бескер , Якоб Гейн, Аліс Пантермулер i Даніель Когл. З  Шарлотт Лінк була конференція для всіх учасників виставки.

Зовсім непередбачувано в п’ятницю я зустріла Катажину Босацку, яка веде в Польщі програми, типу „Знак Якості”. З нею вдалось мені поспілкуватись і зробити фото на пам’ять.

В суботу я знову з самісінького ранку зібралась і поїхала на виставку. Як на мене, то саме в суботу відбуваються найцікавіші зустрічі на цій виставці. На сам початок я пішла зустрітись з ідолкою всіх польских дівчат, які люблять слідкувати за здоров’ям, тренеркою, зіркою шоу бізнесу Евою Ходаковською. Я сама обожнюю Еву  і часто займаюсь фітнесом з її відео на youtube. Як догадуєшся, коли я прийшла, до неї вже була величезна черга, але я не піддалась і мені вдалось з нею поспілкуватись і зробити з нею фото. Ева була з чоловіком, який її допомагав підписувати книги, записував відео на телефон і робив фотографії. Було дуже класно!

Потім я пішла на зустріч з дуже відомою в цілому світі супермоделлю Йоанною Крупа, вона виявилась, ще більш худою ніж її показують,а ще  я довідалась, що вона написала книгу про адопцію собак. По цій зустрічі  я побачилась з автором книги, яку я нещодавно почала читати про Сибір – Яцеком Палкєвіч. Проходячи серед виставок не можна було не зауважити дуже дуже довгої черги, яка була до Ремігіуша Мруз – польского дуже відомого автора детективів. Його фанаткам думаю буде цікаво довідатись, що він молодий, симпатичний і приємний в спілкуванні.

Врешті надійшов момент в якому я могла зустрітись з моєю ідолкою Беатою Павліковською – ця зустріч була просто ідеальною, бо я могла запитати її про все, про що завжди хотіла, а ще отримати її автограф, а ще вона мені намалювала серце на моїй книзі.

На сам кінець я поспілкувалась з Малгожатою Розенек, яка вела відому телепередачу „Ідеальна пані дому”, написала книги порадники і яка нещодавно вийшла заміж за польского відомого футболіста. Я й не догадувалась, що вона може виглядати, так ідеально.

З цієї подорожі на виставку я дуже задоволена, адже я познайомилась з такими класними людьми і так гарно провела час. В наступному році я обов’язково поїду туди знову.

Які Твої улюбленні автори?

  

 

Continue Reading

Jak było na Akcji Wieszak i Babim targu ?/ Як було на заходах шафа парті?

Dawno dawno temu – a przynajmniej odnoszę takie wrażenie byłam na akcji wieszak. Na akcję wieszak wybrałyśmy się z koleżanką w celu pozbycia się niepotrzebnych ubrań oraz chęci przeżycia nowych doświadczeń. Pamiętasz mój post na temat akcji wieszak?

Dziś chciałabym Ci opowiedzieć, jak taka akcja wygląda na żywo.

3

1 kwietnia byłam na akcji wieszak, organizowanej przez portal Trójmiasto i tam sprzedawałam moje ubrania. Przed całym wydarzeniem przygotowałyśmy plakaty, które miały nas wyróżniać od reszty. Na jednym miałyśmy nazwy firm ubrań, które sprzedajemy, a na drugim wymieniłyśmy rodzaje ubrań wraz z dostępnymi u nas rozmiarami. Jak widzisz, do sprawy podeszłyśmy bardzo poważnie, więc chyba nie muszę wspominać o tym, że na każdym ubraniu jeszcze w domu przykleiłyśmy cenę. Załatwiłyśmy sobie wieszak stelaż na ubrania, zakupiłyśmy sporą ilość wieszaków, każda miała swój notes do zapisywania sprzedanych rzeczy. Dodatkowo na buty i torebki wzięłyśmy suszarkę na ubrania, która w połączeniu z dużymi kartonowymi wieczkami stworzyła nam półeczki. Zabrałyśmy ze sobą również stolik, na którym rozłożyłyśmy drobne rzeczy, typu, biżuteria i apaszki. No i najważniejsze – dwa składane krzesełka, żebyśmy nie musiały cały czas stać. Poszłyśmy za radą doświadczonej koleżanki i w dniu imprezy przybyłyśmy na miejsce godzinę przed otwarciem hali dla uczestników.

Na miejscu spotkałyśmy dwie dziewczyny, stojące już w kolejce z rozwieszonymi ubraniami na swoim wieszaku. Dziewczyny okazały się bardzo pomocne i pomogły nam porozwieszać nasze ubrania i pozmieniać cenniki – ponieważ nasze okazały za mało profesjonalne. Potem, co chwile pojawiały się nowe osoby z wieszakami i walizkami pełnymi ubrań, więc kolejka do wejścia była na tyle długa, że nie widziałyśmy jej końca. Gdy o wyznaczonej porze drzwi zostały otwarte, wszyscy runęli do środka. Przy wejściach stały panie z listą sprzedających i wyszukiwały poszczególne osoby wchodzące do środka. Każda uczestniczka dostała jeden pamiątkowy wieszak od organizatora i wtedy już mogła zając sobie miejsce na hali, żeby rozłożyć swoje rzeczy. Śmiesznie wyglądało przejście przez drzwi z wieszakami pełnymi ubrań – najpierw naszym koleżankom w drzwiach rozwalił się stelaż, a potem, żeby było jeszcze śmieszniej nas spotkało to samo. Na wejście do hali oraz rozłożenie swojego stanowiska miałyśmy chyba niecałą godzinę. Czas minął bardzo szybko.

Niespodziewanie, do środka zaczęło wchodzić coraz więcej osób i zdałam sobie sprawę z tego, że wpuścili kupujących. Stałyśmy tuż przy wejściu, więc każdy kto wchodził, chętnie zaglądał na nasze wieszaki, ale niestety w kwestii kupowania nie było aż tak kolorowo. Ceny na nasze ubrania w większości wynosiły 25 – 30 złotych za sztukę. Miałyśmy dużo rzeczy jeszcze z metką – mimo to, prawie każdy z nami się targował, twierdząc, że cena jest za wysoka. Wraz z każdą mijającą godziną ceny na hali były coraz niższe, też poszłyśmy za przykładem i obniżałyśmy ceny aż do granic nieprzyzwoitości. Powiem szczerze, pod koniec imprezy wśród sprzedających panowało podejście sprzedać nawet za bezcen, tylko aby się pozbyć tych ubrań. Podsumowując, sprzedałam kilka sukienek i byłam trochę zawiedziona, ale za to  moja koleżanka była zadowolona.

Po tej imprezie w roli sprzedawcy wyciągnęłam kilka wniosków:

  • jeśli masz porządne drogie rzeczy, które chcesz sprzedać za więcej niż 50 zł. najlepiej będzie sprzedać je przez Internet;
  • nie warto jest jakoś specjalnie się przygotowywać do tej imprezy, bo to generuję niepotrzebne koszty
  • zabierz ze sobą tylko te rzeczy, które na pewno się sprzedadzą
  • warto zabrać torebki, bo nawet jeśli są znoszone lub mają jakiś defekt, sprzedają się najlepiej
  • szaliki, apaszki, akcesoria – te rzeczy nie są ciężkie do przenoszenia, a jest spora szansa, że ktoś je kupi
  • zapakuj swoje rzeczy do walizki i rozwieś na wieszaki jak już zajmiesz miejsce na hali.

Wczoraj z kolei byłam na Babim targu, żeby coś kupić i przy okazji zobaczyć jak jest być po drugiej stronie. Jak się domyślasz jest znacznie łatwiej. Dzisiejszy babiniec był w galerii handlowej – dziewczyny z wieszakami ustawiły się wzdłuż korytarzy, miejsca było dużo i nawet były przymierzalnie. Ceny były raczej podobne, średnio za jedno ubranie trzeba było zapłacić 25 złotych. Sporo dziewczyn miało nowe ubrania z metkami, było sporo dodatków. Zważywszy na to, że wiem, jak jest być sprzedającym na takiej imprezie, stwierdziłam, że nie będę się targować. Stanowisk było tak dużo, że chyba nawet wszystkich nie odwiedziłam, ale suma summarum , wyszłam bardzo zadowolona, bo kupiłam trzy super rzeczy, a wydałam jedynie 65 złotych. Takie zakupy – to ja rozumiem!

img_20170506_151618

Podsumowując, jeśli w Twojej szafie zalegają ubrania i zależy Ci na ich pozbyciu się nawet za grosze, polecam wybrać się na akcję wieszak. Jeśli masz drogie rzeczy i chciałabyś je sprzedać za rozsądne pieniądze, polecam portale vinted, olx i szafa – musisz włożyć więcej wysiłku, ale naprawdę się opłaca. Dla poszukiwaczek skarbów, akcja wieszak jest idealną okazją do zakupowego szaleństwa, na pewno sama się jeszcze na nią wybiorę.

Miłego dnia!

 

2

Здається, що 1 квітня  було так давно – тоді я була на заході шафа. Пам’ятаєш статтю, в якій я про неї писала?

Захід цей організував сайт Trójmiasto. Мені і моїй подрузі захотілось позбутись непотрібного вбрання та й просто хотілось нових вражень. Це був наш перший такий захід і ми переймались, тому вирішили гарно приготуватись до нього. Ми зробили два великі плакати, на яких написали всі фірми одягу, який продаєм, розміра і які речі можна в нас купити. Перед заходом ми позичили вішак-стелаж, купили багато вішалок, зробили цінники, які зразу вдома і наклеїли на одяг. Сушка для білизни нам також пригодилась — ми поклали підставки з картону і в нас вийшла чудова полиця для взуття і сумок. Ми взяли з собою столик для дрібних речей і два крісла, щоб можна було присісти. Моя інша подруга вже колись була на такому заході і вона нам підказала, щоб прийти годину перед відкриттям.

Коли ми були на місці перед входом вже стояли дві дівчини. Дівчата вже мали розвішаний одяг на своєму вішаку-стелажі і були такі вічливі, що й нам допомогли все приготувати. З кожною хвилиною в черзі під дверима ставало все біьше і більше людей — потім навіть не було видно де кінець черги. Коли двері відчинили – всі кинулись до входу. Перед входом були працівники зі списком продавців — тобто нас. Кожен, хто заходив був відмічений на списку і в подарок від організатора діставав одну вішалку. Смішно було заходити з стелажом в двері — спочатку вішак-стелаж наших знайомих завалився в дверях – все впало на землю і заблокувало вхід, а потім і наш. Після того, як ми чудом все зібрали і зайшли в зал, там треба було зайняти місце і розставити свої речі. На вхід і все про все в нас була неціла година.

Час на приготуванні пройшов незамітно і тоді почали заходити люди з зовні, які могли в нас купляти. Ми стояли відразу коло входу, тому кожен, хто заходив дивився наші речі — але мало хто купляв. Ціни в нас були доступні — майже кожна річ коштувала 25 злотих. Багато нашого одягу була ще з бірками, а люди ітак торгувались. З кожною годиною продавці в залі робили все більші скидки на свій товар — ми також  так занизили ціни, що стидно признатись.

5

Під кінець заходу деякі продавці продавали речі навіть за 2 злотих- просто, щоб позбутись цього. Я продала декілька суконь, але була розчарована, за те моя подруга вийшла з заходу задоволена.

Після продажі на заході шафа я винесла декілька мудростей, якими хочу з Тобою поділитись:

  • якщо в тебе дорогий одяг і Ти хотіла би його продати за хорошу ціну — краще продай його в Інтернеті

  • не витрачай багато часу на підготовку до заходу — плакати в нашому випадку не пригодились і не потрібно витрачати додаткових грошей на обладнання свого місця

  • не бери зі собою всіх речей — візьми тільки ті, які точно будуть продані

  • візьми непотрібні сумочки — сумочки продаються найкраще

  • візьми шарфи, аксесуари — їх не тяжко взяти, а легко продати

  • речі, які будеш продавати візьми в валізку і розвісь, тоді коли вже будеш в залі.

Вчора я знову була на заході шафа, але цим разом я купляла. Захід відбувся в торговому центрі на коридорах. Було зручно, продавців було так багато, що я у всіх навіть не була. На коридорах поставили примірочні — можна було спокійно примірювати одяг. Ціни були схожі повсюду — середня ціна за штуку була 25 злотих. Було дуже багато майже нового одягу, аксесуарів, сумочок і взуття. Так, як я нещодавно сама так продавала, я вирішила, що не буду торгуватись — адже ціни ітак були низькі. Я задоволена з моїх сьогоднішніх покупок на заході шафа — я купила три гарні речі і заплатила за все 65 злотих. Купляти на багато простіше і приємніше ніж продавати.

Мої висновки — якщо хочеш продати одяг за символічну ціну, щоб просто не лежав шафі , такий захід — те що треба. Дорогий одяг краще продати на сайтах olx, в Польщі ще vinted i szafa. Якщо Ти ощадна і любиш гарний одяг — захід шафа саме для Тебе, адже там за символічну ціну Ти поповниш свій гардероб.

Приємного дня!


6

4

Babi Targ / акція в торговому центрі 06.05.2017

1

Akcja wieszak/ акція від сайту Trojmiasto 01.04.2017

Continue Reading

Moje miejsce / Моє місце

dscf0803

Są takie miejsca, do których lubimy wracać. Niektóre z nich są bliskie sercu z powodu pięknych wspomnień, inne zaś zapadły w pamięć z niewiadomych powodów. Mam sporo takich miejsc – jedne z nich są w Gdańsku, inne w innych miastach Polski, Ukrainy i w innych krajach Europy. Lubię wracać do tych miejsc, bo są moją oazą. Dziś chcę Ci opowiedzieć o miejscu, które jest bliskie mojemu sercu w moim rodzinnym mieście.

Moje rodzinne miasto znajduje się na Ukrainie w obwodzie Lwowskim. Miasto nazywa się Borysław. W Borysławiu chodziłam do szkoły podstawowej i gimnazjum, tu nauczyłam się języka polskiego, tańca, śpiewu i wiele wiele innych rzeczy. W Borysławiu bywam bardzo rzadko, ale każdy taki pobyt, wnosi w moje życie powiew świeżego powietrza.

dscf0807

Moim ulubionym miejscem do którego z przyjemnością wracam jest park miejski.

Czemu lubię do niego wracać? – Ponieważ mam z nim sporo miłych wspomnień z czasów szkoły, ponieważ jest tam mnóstwo pięknych ptaków, które wcale nie uciekają na widok ludzi, czarnych wiewiórek, które ze sobą się bawią i ślicznych dzikich kwiatów.

dscf0844

Może nie każdy widzi w nim tyle piękna co ja, bo oprócz wspomnianych przeze mnie zalet są oczywiście i wady tego miejsca. Kiedyś miejski park tętnił życiem – w każdą niedzielę całe rodziny zbierały się w tym miejscu, żeby zaczerpnąć trochę rozrywki. Było tu trochę huśtawek dla dzieci, kawiarnia pod gołym niebem, można było usiąść na ławeczce lub trawniku i miło spędzić czas. Była też scena letnia, gdzie były występy i konkursy. Dziś wszystkie wspomniane przez ze mnie atrakcje są przeszłością. Huśtawki nie działają, kawiarnie wiele lat temu zamknęli, scena letnia została zniszczona przez wandali. Z przykrością patrzę na te zmiany, ale dla mnie największą atrakcją w moim parku są wspomnienia. Za każdym razem, kiedy tu wracam czuję jakbym znów wróciła do czasów dzieciństwa – widzę ścieżkę, którą codziennie chodziłam do szkoły, ławeczkę na której spędziłam mnóstwo godzin z koleżankami, scenę na której tańczyłam, czy huśtawkę do której zawsze były wielkie kolejki starszaków. Za każdym razem spacerując moim parkiem przypominam sobie miłe chwile i na sercu czuję radość.

dscf0823

Dziś w parku można spotkać moje koleżanki ze szkoły  z wózkami, bądź starsze panie łuskające ziarna słonecznika na ławce. Dzisiejsza młodzież z Borysławia spotyka się w nowych knajpach w centrum miasta, młodzież z 90 tych zaś spędzała większość czasu w parku. W parku świętowaliśmy rozpoczęcie i zakończenie roku, wagarowaliśmy, randkowaliśmy, spotykaliśmy się po szkole. Ciekawe czy wszystkim moim znajomym ze szkoły park przywołuje tyle miłych wspomnień co mi.

dscf0839

Tym razem mój park przywitał mnie zapachem wiosny, zielonymi liśćmi, pięknymi kwiatami i śpiewem ptaków – nic piękniejszego nie mogłabym sobie wymyślić.

Gdzie znajduje się miejsce w którym czujesz wewnętrzną radość?

Opowiedz mi!

dscf0831

 

В кожного є своє місце, до якого його тягне і до якого він охоче повертається. В мене багато таких місць. Одні з них мені дорогі, через спогади, а інші сама не знаю чому. Я люблю декілька місць в Гданську, але також в мене є улюбленні місця в інших містах Польщі, України і інших країнах Европи. Всі ці місця поєднує одне — я їх називаю своєю оазою. Ці місця дають мені енергію, щастя і освіжають погляд на життя.

dscf0832

Сьогодні я розкажу Тобі про мою оазу в моєму рідному місті. Моє родинне місто — Борислав, що на Львівщині. В Бориславі я навчалася в школі, тут я навчилась танцювати, співати і саме тут я навчилась польської мови. В Бориславі я буваю дуже рідко, але кожен мій приїзд сюди є як подих свіжого повітря.

dscf0806

Моє улюблене місце в Бориславі — це парк. Чому саме парк? – Тому що тут гарна природа, співають пташки, бігають білочки, цвітуть квіти.

dscf0845

Можливо не кожен в цьому парку бачить стільки позитиву, як я. Колись в ньому було на багато краще — кожної неділі тут збиралися цілими сімями, щоб розважитись. Тут було багато качель, кафе, можна було подивитись концерт в літньому театрі, сісти на лавочці або на траві і просто насолоджуватись вихідними. Зараз більшість качель не працює, кафе закрили, літній театр рознесли якісь бандити. Мені сумно це бачити, але для мене в цьому парку найбільш важливі є приємні спогади. Кожного разу, коли я сюди приходжу я якби знову повернулась в дитинство — ось моя стежинка, яка вела мене до школи, а ось тут лавочка на якій я просиділа стільки часу з подругами, а тут сцена, на якій я виступала, качеля, до якої завжди була величезна черга старшокласників. Пройдусь моїм парком і відчуваю дитячу радість і спокій.

dscf0812

В парку сьогодні можна зустріти моїх подруг з дітьми або ж бабусь, які їдять насіння на лавочці. Молодь тепер сидить в барах в центрі. В 90-тих молодь майже весь час проводила в парку. Тут ми святкували перший і останній дзвінок, тут прогулювали уроки, ходили на побачення, сиділи після уроків. Цікаво, чи у всіх моїх друзів зі школи є стільки ж гарних спогадів пов’язаних з парком.

dscf0808

Цього разу мій парк привітав мене запахом весни, співом пташок і першими весняними квіточками — гарнішого привітання я собі і не уявляла.

В якому місці Ти відчуваєш радість?

Розкажи!

dscf0841

dscf0824

Continue Reading

Życzenia wielkanocne / Привітання з Пасхою

1

Chrystus Zmartwychwstał!

Z okazji Wielkanocy chcę życzyć Ci wiary, nadziei i pokoju.

Wiosna jest porą przebudzenia, aż chce się wierzyć w cuda i że wszystko będzie dobrze. Życzę Ci wiary we własne możliwości, siły, gdy życie rzuca kamienie pod nogi, nadziei, że na końcu każdej drogi czeka na Ciebie światło i pokoju we własnym państwie i we własnym domu.

Wesołych świąt kochani!

dscf0882

2

 

**************************

dscf0892

Христос Воскрес!

В це весняне свято я хочу бажати Тобі передусім віри, надії і миру.

Великодні свята не дарма весною – адже весною будиться природа і хочеться вірити в все добре.  Нехай і в Твому серці пробудиться віра у власні мрії, сила коли життя кидатеме каміння під ноги, надія –  що на прикінці кожної дороги на Тебе чекатиме світло і миру не тільки в нашій державі, але й наших сім’ях.

Веселих свят дорогі!

dscf0883

 

 

 

 

Continue Reading