Wieczór panieński w rustykalnym stylu / Дівішнік в стилі рустик

Świadkowa

Już w najbliższą sobotę będę się bawić na ślubie mojej przyszywanej młodszej siostry. Gdy Patrycja i Michał przyszli z radosną nowiną, zupełnie się nie spodziewałam, że będę miała zaszczyt zostać ich świadkową. Czas zleciał bardzo szybko, aż zdałam sobie sprawę z tego, że do ślubu wcale nie zostało dużo czasu. Wiedziałam, że chcę zorganizować dla niej niezapomniany wieczór panieński i czułam, że  powinnam poświęcić na to dużo czasu.

Krótki wywiad

Jeszcze wcześniej poprosiłam Patrycję o listę koleżanek, które by chciała zaprosić na panieński. Porozmawiałyśmy również o tym, jaką ma wizję, czego by chciała uniknąć, a co według niej było by fajne.

Wizja

Wesele Patrycji i Michała będzie w rustykalnym stylu. Wiedziałam o tym bardzo wcześnie, bo młodzi mieli taką wizję od samego początku. Widziałam ozdoby na salę, słyszałam od Patrycji mnóstwo opowieści na temat tego jak sobie wszystko wyobraża. Słyszałam w jej głosie pasję i to, że naprawdę kocha rustykalne klimaty. To wszystko mnie nakierowało na pomysł imprezy w ogródku. Oczami wyobraźni widziałam jak wszystkie siedzimy na trawie w pięknym wielkim ogrodzie.

Ważne szczegóły

Jeszcze w trakcie główkowania napisałam do Magdy, która jest przyjaciółką Patrycji. Opisałam jej moją wstępną wizję tego wieczoru i zapytałam, co o tym sądzi. Okazało się, że mój pomysł jej się spodobał, przy okazji Magda powiedziała mi kilka cennych uwag, o których wcześniej nie wiedziałam. Zrobiłyśmy burzę mózgów, po którym już miałam wstępny plan całego wydarzenia.

Miejsce

Bardzo chciałam, żeby impreza się odbyła na świeżym powietrzu, żebyśmy mogły do późna siedzieć w ogródku i żeby każda mogła zostać na noc w domku. Miałam mnóstwo pomysłów co do lokalizacji. Jedne bardziej szalone, drugie mniej. Na liście gości było 11 osób i Patrycja. Największym wyzwaniem dla mnie było znalezienie miejsca dla 12 osób z ogródkiem. Okazało się, że nie ma w okolicy tak dużych domków do wynajęcia, a te co mniej więcej nadawały by się, nie można było wynająć  na jedną noc.  Czułam się bezradna, bo nie chciałam rezygnować z mojego pomysłu.

Idealne rozwiązanie

Nie będę ukrywać, że przeżywałam to wszystko typowo w kobiecy sposób. Siedziałam w pracy i marudziłam koleżankom dzień w dzień. Cieszę się, jednak, że tak to przeżywałam, bo jedna z nich podsunęła mi genialny pomysł. Rodzice naszej wspólnej koleżanki, mają domek w Łapinie, nigdy tam nie byłyśmy, ale po jej opowieściach wiedziałyśmy, że jest wyjątkowy i najważniejsze – jest wielki. Rodzice owej koleżanki, nigdy dotychczas nie wynajmowali tego domku, ale nie miałam nic do stracenia i poprosiłam o pomoc. Na wielkie szczęście, zgodzili się i największy mój problem został rozwiązany.

Okazało się, że domek jest idealnym miejscem do zrealizowania moich pomysłów.

Przy okazji już po panieńskim, po wystawieniu przez Patrycję pierwszych zdjęć na Facebooku, koleżance zaczął się urywać telefon w sprawie wynajęcia domku. Chętnie przekieruje do niej kolejne osoby, bo z czystym sumieniem mogę go polecić. Bardzo się cieszę, że tak wyszło i że pomogłyśmy sobie nawzajem.

Goście

Oprócz Magdy i Patrycji nie znałam na wstępie nikogo z listy gości. Na pomoc w komunikacji przyszedł mi kochany Facebook. Stworzyłam wydarzenie prywatne, zaprosiłam koleżanki z listy, które były na Facebooku, a do reszty wysłałam sms-y.

Na wstępie się przywitałam i w wielkim skrócie opisałam, jak wszystko będzie wyglądać, podałam datę i poprosiłam o odpowiedź czy wszystkim pasuję. Moja rada – warto ustalić datę wcześniej, żeby każdy mógł dopasować swoje plany.

Na wydarzeniu informowałam na bieżąco na jakim jesteśmy etapie, informowałam o zrzutce, o rzeczach, które trzeba ze sobą zabrać, prosiłam o ewentualną pomoc.

Wśród koleżanek znalazł się kolejny ochotnik – Kinga, która bardzo dużo pomogła mi z organizacją.

 

Atrakcje

Mamy nocleg, mamy gości, a co z atrakcjami?

A co, gdyby Panna Młoda miała sama sobie zrobić prezent na noc poślubną? – Nic prostszego!

Warsztat

Madzia podsunęła mi miejsce, gdzie organizowane są warsztaty szycia, okazało się, że jest ono niedaleko mojej pracy, więc mogłam tam się przejść i się dowiedzieć, co i jak. Na moje szczęście, na początku czerwca organizowane były warsztaty szycia plecaków – worków, a że dawno chciałam taki sobie uszyć, to się na niego zapisałam. O szyciu plecaka przeczytasz we wcześniejszym poście. Warsztat okazał się strzałem w dziesiątkę, po uszyciu plecaka podeszłam do prowadzącej z sugestią zorganizowania warsztatów szycia koronkowego soft-bra w terminie panieńskiego. Przemiła prowadząca już za kilka dni udostępniła informację o danym wydarzeniu na profilu na Facebook, więc od razu zapisałam na niego Patrycje.

 

Gra miejska

Dodatkową atrakcją była gra miejska, którą wymyśliłyśmy w trójkę. Miałyśmy przygotowane koperty imienne dla Patrycji, w każdej z nich było zadanie do zrobienia i puzzle z mapy, na którym była zaznaczona kolejna stacja w grze. Gra miejska zaczęła się od razu po warsztacie. Warsztat zaczął  w samo południe. Umówiłam się z Patrycją na przystanku i podjechałyśmy na miejsce warsztatu. Zaprowadziłam ją pod wejście i powiedziałam, że wrócę po nią o 15.

Wszystko zorganizowałam w jednej lokalizacji, aby można było zgrać dziewczyny przed rozpoczęciem gry. Spotkałyśmy się chwilę wcześniej i każda dostała ode mnie swoją kopertę, trochę cukierków i instrukcję, gdzie ma stać.

O godzinie 15 wszystkie dziewczyny były już na swoich stacjach, a ja poszłam po Patrycję. Na dobry początek, miałam dla niej cukierek i powitalną kopertę z zaproszeniem go gry oraz pierwsze zadanie. Po rozwiązaniu pierwszego zadania Patrycja za pomocą puzzle miała odnaleźć kolejny punkt gry. I tak po kolei po każdym zadaniu Patrycja zbierała kolejne koleżanki, aż pod koniec gry miała wszystkie w jednym miejscu. Ostatnim zadaniem było odnalezienie samochodu z konkretną rejestracją. Patrycja wtedy jeszcze nie wiedziała, dokąd tajemniczy samochód ją zawiezie.

Dopięcie na ostatni guzik

A w międzyczasie…

Po czwartej stacji, ja wraz z Magdą udałyśmy się do Łapina, aby nakryć do stołu i ozdobić ogród. Zdobienie ogrodu miałyśmy w planach zrobić jeszcze wieczór przed, ale burza pokrzyżowała nasze plany. Wieczór przed imprezą wraz z Magdą i Kingą przygotowałyśmy jedzenie i ozdoby, żeby w dzień panieńskiego było mniej stresu.

Bardzo pomocną okazała się lista zakupów, którą już wcześniej przygotowałyśmy z Magdą – bez niej zapomniałybyśmy o połowie rzeczach. Zakupy ozdób i różnych gadżetów robiłam sukcesywnie przed imprezą, a by później nie zawracać sobie tym głowy. Na dzień przed imprezą, z zakupów zostawiłyśmy sobie jedynie jedzenie i kwiaty.

Żeby mieć więcej czasu w Łapinie, nieco przedłużyłam trasę gry miejskiej, a po ostatniej kopercie Patrycję zawieziono do domu, gdzie czekała na nią spakowana torba z rzeczami do Łapina.  Przez całą drogę nasza Panna Młoda miała zawiązane oczy, żeby do końca wszystko utrzymać w tajemnicy.

Wszystkie dziewczyny, oprócz samochodu, którym jechała Patrycja, już zdążyły się pojawić w Łapinie i czekać na jej przyjazd.

Najpiękniejszym momentem było odsłonięcie oczu Patrycji i jej reakcja na całość.

Warto było, trzymać wszystko w tajemnicy do końca!

Noc Świętojańska

Umyślnie wybrałam datę panieńskiego w Noc Świętojańską. Chciałam, żebyśmy mogły powróżyć, rozpalić ognisko, zapleść wianki. Nasza Panna Młoda dopiero o północy dowiedziała się, co jest grane. Rozpaliłyśmy ognisko, każda dostała białą koszulę nocną, które uszyłam z prześcieradeł, i zaczęłyśmy zabawy. Najbardziej niezapomnianym momentem, był spacer w środku nocy z latarnią nad jezioro, gdzie puszczałyśmy wianki wraz ze świeczkami na wodzie.

 

Teraz już wiesz, dlaczego ostatnio nie było mnie na blogu – organizowanie takiej imprezy spędza sen z powiek i pochłania dużo czasu.

Chociaż nie było łatwo, ale z całą pewnością, gra była warta świeczki – szczęście Patrycji i wspaniałe wspomnienia z tej nocy pozostaną na zawsze 🙂

Opowiedz, jaki wieczór panieński wspominasz z uśmiechem na twarzy?

 

Свідок на весіллі

В цю суботу я буду свідком на весіллі в моєї прибраної молодшої сестри. В Польщі не має дружок і дружб на весіллях – є два свідки. В день, коли Патриція і Міхал прийшли до нас зі звісткою, що заручились, я й не підозрювала, що мене попросять бути їх свідком на весіллі. Це для мене велика честь. Я одразу знала, що хочу для Патриції зробити особливий дівішнік, такий, щоб їй запам’ятався до кінця життя. Час так швидко летів і я вирішила розпочати приготовлення зазделегідь, адже треба багато часу, щоб все зорганізувати.

Маленьке інтерв’ю

Передусім, моє опитування я робила поступово. Спочатку, я попросила, щоб вона склала список гостей. Потім, трохи підпитала, що їй подобається на таких вечірках, а, що ні.

Ідея

Патриція і Міхал придумали, що хочуть весілля в стилі рустик. Я бачила з яким захватом Патриція мені все розказувала, тому вирішила, що дівішнік теж їй зроблю саме в стилі рустик. Перша річ, яка прийшла мені на думку, що ця вечірка буде десь на природі – ми будем сидіти на траві, десь на подвір’ї, на якому буде багато дерев і квітів.

Впевнитись

Коли всі мої ідеї склались в цілість, я вирішила написати до найкращої подруги Патриції – Магди. Я їй розповіла про мій план, а вона мені підсказала, що можливо треба було б змінити чи додати. Таким способом ми написали кінцевий сценарій дівішніка.

Місце

Я з самого початку хотіла, щоб вечірка була за містом і, щоб кожна могла залишитись там ночувати. В списку гостей було 11 дівчат – разом з нареченою було 12. Коли я почала шукати місце для нас, виявилось, що в околиці майже не має таких великих домів, які можна винайняти. Ті, що знайшлись, досить відбігали від того, як я собі це уявляла, а до того ітак не можна було винайняти їх на один день.

Ідеальне рішення

Я дуже переживала, що не можу знайти нам місця на вечірку і так, як кожна жінка робила це вслух. Мої дівчата з роботи наслухались від мене нарікань, але за те, одна з них підкинула мені геніальну ідею. Наша близька подруга має дім в селі, неподалік Гданська і хоча, вона ніколи нікому його не винаймала, я вирішила її запитати. На моє превелике щасття, вона згодилась. Дім виявився просто ідеальним на нашу вечірку. По перше, для кожного було місце, щоб переночувати, по друге, він розташований серед самого лісу, коло дому велике подвір’я з деревами і квітами, а до того, зовсім неподалік, є величезне, чисте озеро. Це було просто здійснення моїх мрій. Зовсім не дивно, що зразу після того, як Патриція скинула першу фотографію в інтернет, у моєї подруги появились наступні люди, щоб винайняти цей дім. Я щиро рекомендуватиму його й наступним охочим, бо це місце – дійсно ідеальне. Я рада, що так все вийшло, що вона допомогла мені, а я несвідомо допомогла їй.

Гості

Серед всіх гостей,

я знала тільки дві людини – Патрицію і Магду. Добре, що є Facebook, бо в іншому випадку було б тяжко всіх зібрати. Перш за все, я вирішила зробити закриту спільноту на Facebook і запросити тих гостей, які були на сайті. Тим, кого не було, я написала смс повідомлення. Все це я зробила за майже два місяці до вечірки, щоб кожна могла прийти. На початку, я привіталась і написала, план, як все буде виглядати. Потім, я дописувала наступні конкрети, що до дівішніка, по скільки скидуємось, де все буде відбуватись, що треба приготувати, з чим мені потрібно допомогти. Серед дівчат появилась моя наступна помічниця – Кінга. Вона мені дуже допомагала  разом з Магдою в організації.

Розваги

Маємо місце, маємо госей, прийшов час, щоб подумати, про розваги.

Курс

Я поєднала подарунок з однією розвагою і викупила для Патриції 3 годинний курс шиття білизни. Я знала, що вона любить майстеркувати, тому це навіть не обдумувалось. До того, що може бути кращим подарунком на дівіш-вечір ніж білизна на пошлюбну ніч. Курс допомогла мені знайти найкраща подруга Патриції. Виявилось, що він міститься неподалік моєї роботи і перед тим, як його викупити, я вирішила сама піти на нього, щоб свідомо підняти рішення. Я пішла туди шити рюкзак – мішок, пам ятаєш, я про нього вже писала тутКурс мені сподобався – по закінченню, я підійшла до вчительки і попросила, щоб вона зробила курс шиття білизни саме того числа, коли в нас був дівішнік. Все вийшло, саме так, як я хотіла і вже в наступних днях я записала нашу наречену на курс.

Міська гра – орієнтування

Наступною розвагою була придумана нами гра – орієнтування. Ми приготовили для Патриції конверти з завданнями. Кожна з дівчат отримала свій конверт, в яких окрім завдання був пазл з картою, на якій було місце наступного конверту.

Все я зробила в одній частині міста, щоб було неподалік курсу. На сам початок, я зустрілась з нареченою на зупинці. Ми поїхали в міцсе курсу – коли вже були на місці, я сказала їй, що вона заходить сама, а я по неї повернусь о 15. Саме собою вона нічого не знала ані про курс ані про гру.

Перед 15 я зустрілась з рештою дівчат, віддала їм конверти, цукерки і показала місце, де кожна має чекати на наречену. О 15 я зустріла Патрицію з курсу, вручила їй перший конверт, в якому було запрошення на гру і перше завдання. За правильну відповідь вона отримала цукерок. Потім ми пішли по наступний конверт, де чекала на нас Магда і так з кожним завданням дівчата збирались і на останньому конверті всі були в зборі. Останнє завдання було знайти конкретний автомобіль, який потім її відвіз до села Лапіно, де була вечірка – але Патриція, про це не знала до самого кінця…

Останні приготування

В той час, коли Патриція з дівчатами грали в міську гру, я з Магдою після 4 завдань, поїхали вже на місце вечірки, щоб все приготувати. Вечір перед вечіркою ми приготували їду  і прикраси, але все відбувалось на дворі, тому ми не могли накрити на стіл швидше. Прикрасити сад нам не вийшло день перед вечіркою, бо падав дощ. На щастя, часу в нас було досить, бо після гри, дівчата завезли наречену додому, де на неї чекала сумка з речами на нашу поїздку.

До приїзду Патриції всі дівчата зібрались вже в саду і на неї чекали з шампанським. Цілу дорогу на вечірку наречена мала зав’язані очі, щоб все було сюрпризом.

Можеш собі уявити, як було весело і зворушливо, коли Патриції відкрили очі і вона всіх нас побачила.

Ось, тому я обожнюю робити сюрпризи!

Ніч Івана Купали

Я навмисно вибрала дату нашої дівіш-вечірки в ніч Івана Купали. В Польщі Івана Купали 24 червня. До рустик стилю – це все ідеально підходило. Ми разом назбирали польових квітів і кожна зробила собі вінок, а о півночі розпалили вогнище і переодягнулись в одинакові білі сукні, які я всім пошила з простинь. Патриція дістала особливу сукню, бо це ж її свято. Потім ми танцювали коло вогнища, ворожили. Найбільш за все запам’ятався нам похід серед ночі зі свічками і стародавнім ліхтарем на озеро, де ми пускали наші вінки зі свічками на воду.

Тепер Ти знаєш, чому мене останнім часом не було на блозі – організування такого вечору займає дуже багато часу і сил, але я впевнена, що варто. Для мене найважливіше було бачити щасття в очах моєї Патриції і те, що в нас залишаться найкращі спогади про цю ніч, назавжди.

Який дівіш – вечір Ти згадуєш з усмішкою на обличчі?

 

 

 

 

 

 

 

 

You may also like

Dodaj komentarz

Twój adres email nie zostanie opublikowany. Pola, których wypełnienie jest wymagane, są oznaczone symbolem *